4/HGVHIMdtlx2UPFrU9-O_evXBzMIJuL5ZryfTZlCFOVQ 4/bfr1i7ekmj-t-3nyfGsdlPxqFZhHNfa9p-iGFoo5v-4
Home Blog

Коли пішов на Трансцендентальну медитацію і тобі за це нічого не сталося

3

 

Ми живемо в сучасному мегаполісі. Постійні колотнеча, поспіх, величезні об’єми інформації. Людина втомлюється. Відпочити? Як знайти час, коли робота, корки на дорогах, сім’я, діти, спортзал. Часу геть немає. Але вихід є. Рух Трансцендентальної Медитації (ТМ) пропонує рецепт, як впоратись з цим всім безладом. Обіцяють, що 20-ти хвилинні медитації двічі на добу зроблять з тебе, юзернейм, Брюса Всемогутнього. І всього лише за 40 хвилин в день. Менше ніж треба, щоб доїхати з Троєщіни до Майдану.

Приблизно так я сприйняв рекламу ТМ в неті.

Незручна ситуація, коли ти — найрозумніший, або що робити релігієзнавцю, коли телефонує журналіст

3

Алістер Кроулі у романі «Місячне дитя» пише про один важливий тип спілкування: «щодо Вашого зауваження про спілкування з медіумами … дозвольте пригадати парадокс магіки. Пам’ятаєте, в одному розділі Біблії один за одним ідуть вірші, перший з яких радить відповідати нерозумному за безумством його, а другий — не відповідати йому? … Є два шляхи мати справу з опонентом: один полягає в боротьбі з ним на його ж землі, а другий — у піднесенні на вищий план. “Ви можете перемогти вогонь вогнем, або водою”. Що цікаво, в російському перекладі «mediums» постало як «газетчики». Дійсно, медіа — це множина від медіума, і преса є найпотужнішим каналом передачі думки від виробника споживачеві.

У житті кожного релігієзнавця може постати драматичне питання зв’язку з пресою.

Феномен царє-дрочерства: хто, куди і як часто?

0

У північного сусіда відбувається чергове загострення ПМС  публічної дискусії: Рашку не слабо колбасить від царя. Ні, не від героя пісень українських вболівальників. А від реального неживого їхнього царя, правда з зіпсованим строком використання, років так на 100. Проблема складна: одні хочуть на нього публічно рукоблудити, а інші кажуть: «̶т̶у̶т̶ ̶ж̶е̶ ̶д̶є̶т̶і̶» «у нас світська держава, а тому свої релігійні вподобання лишить при собі». Здорова людина згодиться з останніми. Однак, цікаво звідки взялась перша категорія людей. Збоченці вони такі – притягують загадковістю.

Українські «Травники» та їхні ентеогени

4
Обкладинка першої природничої енциклопедії “Сад Здоров’я” (Hortus Sanitatis). 1485 р. Цей текст став основою для численних травників Європи. Картинка wikipedia.org

У другій половині ХХ ст. виникає новий напрям науки – етноботаніка. Один з його найвідоміших представників, Теренс Маккенна, автор «Їжа Богів: пошук споконвічного дерева пізнання» (1992) спробував викласти історію всіх ентеогенів та продемонструвати їхній зв’язок з архаїчними та пізнішими релігіями. Слідами Маккени кинулися хіппі, сьогодні набирає обертів ентеогенний туризм (цікаво як його класифікувати – підвид релігійного туризму\паломництва?), один з останніх трендів – подорожі в Амазонію, щоб познайомитися з містичною шаманською аяхуаскою.

В Україні мало хто цікавиться історією етноботаніки: немає майже нічого, а те, що є, – надто оглядове. Тому це перспективне поле для науковців, тим паче, що на Заході в останнє десятиліття дослідження царини значно розширилися.

Починаючи з XVI ст. в Україні з’являються перші «травники».

ІДІЛ для православних

1
Кадр з фільму “Матільда”, страшна наруга над російськими ПГМнутими. Кіно, схоже, стає символом шляху, що веде до кривавого православного тероризму.

У Росії кілька років тому з’явилась цікава організація – «Християнська держава – Свята Русь» (ХДСР). Вже з назви видно, що це калька з терористичної Ісламської держави Іраку та Леванту. Активісти організації вперше заявили про себе ще в 2010 році, однак активну діяльність почали лише на початку цього року.

Передісторія. Росію нині лихоманить від фільму режисера Олексія Учителя «Матильда». Стрічка присвячена життю останнього імператора Росії Миколи II. Зокрема інтимному, з балериною Матильдою Ксешинською. Частина православних висловила протест проти фільму, хоча стрічка ще не була офіційно презентована. Ніжні почуття вірян зміг образити вже трейлер до фільму.

У публічному просторі першою активно фільм почала критикувати колишня громадянка України, депутат нелегітимної Держдуми РФ “няш-мяш” Наталія Поклонська. Вона заявила, що ̶в̶ ̶н̶е̶ї̶ ̶з̶а̶м̶и̶р̶о̶т̶о̶ч̶и̶в̶ ̶б̶ю̶с̶т̶ цей фільм дискредитує «православного, святого царя». Ще з лютого2017 активісти ХДСР почали тероризувати адміністрації російських кінотеатрів з вимогою скасувати показ стрічки. А вже у вересні один з активістів направив уазік з пальним прямо в будівлю кінотеатру, від чого вона й зайнялась.

Таємний код «Віруючого»

0

5 березня 2017 року на каналі CNN стартувало шоу «Віруючий» (Beliver), яке веде релігієзнавець Реза Аслан. Протягом шістьох епізодів Реза Аслан знайомив американських глядачів з різними релігіями: індійські Агхорі, апокаліптичний рух на Гаваях, вуду в Гаїті, Саєнтологи в Штатах, церква Санта Муерте в Мехіко та єврейські громади в Ізраїлі.  Сам Реза Аслан порівнює «Віруючого» з культовим шоу Parts Unknown Антуана Бурдена, який їздить по віддалених куточках світу та розповідає про їжу та життя пересічних людей, тільки Реза намагається зробити те саме з релігіями. Він занурюється у релігії та намагається їх зрозуміти зсередини. Для тих, хто знайомий з Ван дер Леувом та іншими феноменологами це старі новини. Але для широкого загалу це дійсно непересічне шоу.

Реза Аслан дивиться у камеру. У нього гарне східне обличчя, тверезий сфокусований погляд. Втім, коли твоє чоло перемазане прахом померлих, а сам ти пливеш стоячи на кормі роздовбаного човна по Гангу, то щось романтичне в тобі таки з’являється.

Релігієзнавство в українській Вікіпедії: нас чекає праця або забуття!

2

Українське суспільство мало що знає про релігієзнавство. Піар галузі майже відсутній, людину, яка представляється релігієзнавцем, сприймають у кращому випадку як попа чи теолога, у гіршому – починають тролити як нащадка комуністос-атеїстос.

Займатися повідомленням суспільству про власну діяльність крім нас нікому, а нам, якось, не до того.

У результаті немає адекватного інформування про галузь, її діяльність, дослідження, що виливається в ігнор абітурієнтів, грамотних журналістів, грантодавців, міністрів освіти, суспільства загалом і, найприкріше, навіть колег суспільників-гуманітаріїв, значна  (цікаво б дослідити яка) частина яких не уявляє, що таке релігієзнавство та чим воно займається.

Як найяскравіший приклад проблем на ниві піару релігієзнавства розгляну його основне “дзеркало” – відображення у Вікіпедії.

Релігієзнавство в українській Вікіпедії розвивається не дуже активно. Незнайомий з релігієзнавством читач навряд чи отримає повну й всебічну інформацію про цю науку з статті https://uk.wikipedia.org/wiki/Релігієзнавство.

Лише коротко проаналізую релігієзнавчий сегмент україномовної Вікі кількісно та змістовно, щоб потім перейти до порівняння конкретно статей «Релігієзнавство» та «Religious Studies».

Як я ходив на сеанс медитації

0

Одного осіннього вечора був на київському Подолі у справах. В очікуванні товариша побачив у стрічці фейсбуку (я теж відразу залипаю в телефон, коли чекаю на когось) побачив рекламу семінару з буддистської медитації. Якби я не був у той момент на Контрактовій, на той захід в сходознавчому гуртку Могилянки я б 100% не потрапив би. Однак зірки вирішили інакше.

Семінар вів Білл Кареліс, він вивчає та практикує буддизм вже 40 років. Закінчив Гарвард, був бізнесменом, а потім пішов навчатися до великих майстрів Тибету. Хоч народу було й не багато, однак послухати людину з таким досвідом було приємно, до того ж в приміщені Музею Могилянки набагато тепліше ніж на вулиці, що теж багато значить.

«Книжне знання не є головним, куди важливішою є практика, переживання досвіду»

Конспірологія релігії

4

Конспірологія релігії поки не виокремилася у самостійну релігієзнавчу дисципліну, але цій галузі не менше років, ніж академічному релігієзнавству. І одним з патріархів школи був французький дослідник ХІХ століття, що приховувався за псевдонімом Грасе д’Орсе (справжнє ім’я — Клод Состен Грасе). Він був археологом, мистецтвознавцем, товаришував із прихильниками езотеричного знання та врешті-решт створив потужну конспірологічну теорію. Однією з ключових гіпотез Грасе було існування в Середньовіччі таємних лицарських організацій, які використовували для передання езотеричного знання спеціальну мову. Шифрування відбувалося за рахунок вживання співзвучних фонетично слів, наприклад, назва «L’abricotier» у романі Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері» може тлумачитись як «абрикосове дерево» (буквальний переклад), а може — як прихисток на березі (abri côtier). Відтак, знавці такої крипто-мови, або мови птахів, могли спілкуватися між собою, вживаючи зрозумілі всім слова, але надаючи їм езотеричного значення. Мистецтво тлумачення езотеричної мови Грасе д’Орсе назвав «кабалою», відрізняючи (але радше в плані розширення, ніж розмежування) її від єврейської «каббали». Кабалістами, за Грасе, були численні таємні організації, від друїдів до катарів, масонів, іллюмінатів, тамплієрів,

Як «Ісламська Держава» перестала вірити в Кінець Світу

0

«Ісламська Держава» — це бурхливий рух джигадистів, який веде своє існування ще з часів повалення режиму Саддама Хуссейна в Іраку, але набув найбільшого розквіту під керівництвом Абу Бакра аль-Багдаді (очолював його між 2010 та 2017 роками, наразі вважається загиблим). Саме за часів аль-Багдаді, 2014 року було проголошено Халіфат на тероторії частин Сирії та Іраку, які контролювали прихильники ІД. Проголошення Халіфату, з одного боку, та його несприйняття абсолютною більшістю мусульман і ісламських богословів, з іншого, дозволяють говорити про специфічне розуміння релігійності в «Ісламській Державі».

Багато в чому релігійність представників ІД копіює класичні зразки салафітського фундаменталізму в ХХ столітті — неприязнь до Заходу, антиколоніалізм, несприйняття інших напрямків у межах ісламу, проповідь із застосуванням примусу та насильства, обрання найбільш жорсткого варіанту дії з кількох рівно легітимних, надання переваги другорядним питанням у релігії (одяг, користування гаджетами тощо). Втім, кілька рис відрізняють сучасних джигадистів від їхніх попереників, а також від звичайних мусульман.

По-перше, вони свідомо архаїзують своє богослов’я та практику. Відмовляючись від мазгабів, традиційної теологічної та правової літератури, вони розривають із офіційним мусульманським світом,