Релігія в Україні: хто, де та скільки?

0
60

Українська соціологічна кампанія Центр Разумкова наприкінці травня 2017 р. оприлюднила нове дослідження стану релігії в Україні. Науковці провели опитування в усіх регіонах країни, окрім Криму та ОРДЛО, загальна кількість респондентів – 2016. Як зазначають соціологи похибка не перевищує 2,3%. Дослідження релігійності українців Центр Разумкова проводить майже кожного року від початку створення самого Центру  у 1997 році.

Ми зібрали найцікавіші факти цього дослідження. Перше, що кидається в очі при аналізі цих даних, так це те, що в Україні поступово знижується кількість віруючих. Так, в 2014 їх було 76%, в 2016 – 70,4%, а цього року вже 67,1. Цікаво, що подібне зменшення відбувається не за рахунок зростання частки атеїстів, навпаки їхня кількість теж трохи зменшилась. В Україні стало більше людей, які вагаються, яким питання релігії байдужі, або ж яким важко відповісти.

Ставлення громадян до віри має виразний регіональний розподіл. Так, якщо на заході країни декларують свою віру понад 90% мешканців, то на півдні таких лишень 42,7%. Тут майже кожен п’ятий вагається між вірою та невір’ям. Існує певна кореляція між релігією та віком, так молодь трохи менш релігійна за старше покоління (59% віруючих проти 71%). Майже така сама різниця між чоловіками та жінками.

Традиційно понад 2/3 опитаних ідентифікують себе із православ’ям. Біля 8% – греко-католики, решта – релігійні меншини: римо-католики, юдеї, мусульмани. Православні абсолютно домінують у всіх регіонах, окрім західного, тут їх 58%, а ще третина – греко-католиків.

Конфесійне розподілення православних продовжує розвиватися в тому ж руслі, що останні кілька років. Так, частка тих, хто асоціює себе з Київським патріархатом поступово збільшується від 22% у 2010 до майже 39% у 2017 р. Прихильників УПЦ стає з кожним роком все менше: спостерігається падіння вдвічі за той самий період з 34% до 17%.

Цікавий розподіл відповідей на питання ексклюзивності релігії. Так, доля тих, хто вважає, що будь-яка релігія, яка проголошує ідеали любові, милосердя і не загрожує існуванню іншої людини має право на існування в середньому майже по регіонах однакова – від 43 до 47%, виключення становить лиш схід: там цих позицій притримується аж понад 62%. Також в цьому регіоні найменше тих, хто вважає істинною тільки свою релігію або т.з. «традиційні» для України віросповідання. На мою думку подібне свідчення високої віротерпимості пов’язано з військовими діями на Донбасі. Мешканці цих регіонів, стикаючись з екстремальними ситуаціями, маючи досвід спілкування і допомоги один одному починають більше поважати представників інших релігій та менше зациклюватися тільки на своїй ексклюзивності.

Однак поруч зі зростанням віротерпимості зменшується позитивне ставлення до різних релігійних груп. Населення країни позитивно ставиться лише до православ’я. Причому на заході краще ніж на сході, що може свідчити про те, що католики краще ставляться до православних ніж навпаки. Так, у західному регіоні країни до православних позитивно ставляться 87,1% громадян, а на сході до католиків в середньому лише 17%. Негативне ставлення переважає над позитивним і стосовно релігійних меншин: юдеїв, мусульман та протестантів. Причому лідером негативного ставлення до всіх релігійних течій виступає знову ж таки південний регіон.

Цікава ситуація із довірою до релігійних лідерів. Нікого з них не підтримує більшість українців. Навіть у патріарха Філарета лише 35,9% довіри, що вже казати про патріарха Кирила з 14,8%. Показове і те, що Філарету довіряють майже третина вірян УПЦ та понад 2/3 вірян УГКЦ. Більше 45% віруючих Київського патріархату довіряють митрополитові Онуфрію. Хоча кожен п’ятий його церкви (УПЦ) не знає свого предстоятеля. Найбільший рівень довіри митр. Макарію з УАПЦ надають вірні конкуруючої УПЦ-КП, з якою Макарій не зміг об’єднатися. Цілком прогнозовано було побачити, що 40% вірян УПЦ довіряють патріарху Кирилу.

Поряд із зниженням кількості вірян спостерігається і істотне зменшення громадян, які позитивно оцінюють роль церкви в українському суспільстві. Якщо 2014 року таких було 52%, а в 2016 – 46%, то цього року таких вже 42%. Також церква, як суспільний інститут, втрачає моральне лідерство. Якщо у 2010 році 56,3% українців вважали її моральним авторитетом, то цього таких лише 42%. Цікаве пояснення цьому феномену дав релігієзнавець Андрій Юраш. Він навів приклади, коли церковні спікери публічно говорили неправду, і зазначив, що це, очевидно, не сприяє іміджу морального авторитета.

На думку опитаних українців у нашій країні зменшився рівень релігійної свободи. Якщо у 2014 р. понад 72% громадян вважали, що в Україні є рівність між релігійними течіями, то у 2016 таких було вже 68%, а цього року і взагалі 57%. І якщо на заході нашої країни таких людей понад 2/3, то на сході лише 47%.

Після початку війни на Донбасі збільшилася і кількість тих, хто підтримує запровадження військового капеланства. Знову ж таки тут присутня регіональна диференціація. На заході прихильників 85%, у той же час як на сході таких лише 48%. Вражає і різниця між противниками інституту військового духовенства: 5,7% на заході проти 32,6% на півдні.

Єдиний пункт, який дійсно об’єднує схід і захід – це негативне ставлення до публічної демонстрації політиками своєї релігійності. В середньому по країні за таку демонстрацію лише 12%, в той час як проти майже 47%. Також більшість українців (52%) й надалі вважають, що церкви не мають втручатися у політичні справи.

Про що свідчать ці цифри? По-перше, що в Україні і надалі присутній регіональний зсув у питанні релігії. Мешканці західних регіонів більш релігійні. І це безперечно наслідок впливу агресивної релігійної політики радянської влади, яка встигла «попрацювати» на Сході та Півдні та «не дійшла» у повній мірі до західної України. Певною мірою тут справа і у господарському складі регіонів. Індустріальний південний-схід більше схильний до секулярного світосприйняття ніж сільськогосподарські Центр та Захід. Іншою тенденцією українців усіх регіонів є хворобливе ставлення до релігієзації політикуму, а відтак і негативне сприйняття публічної маніфестації державними діячами своєї релігійності.

Показовою є висока релігійна толерантність у західному регіоні, що підтверджується й іншими соціологічними дослідженнями. Наприклад у нещодавньому репорті американської Pew Research Centre зазначається, що католики краще ставляться до православних ніж навпаки. Неприємно дивує поступове зростання негативного ставлення до різних релігійних меншин на півдні України. Можна припустити, що в західному регіоні населення більш релігійно строкате, тому воно звикло до різноманітності, а отже і має більш менш позитивне ставлення до своїх безпосередніх сусідів. На півдні релігійна ситуація більш гомогенна, а відтак представники інших віросповідних течій мешканцям цього регіону дані частіше в уявленнях і пропаганді, аніж у повсякденному житті. Звідси й деякі міфологічні, часто негативні, уявлення про них, які до того ж підігрівають окремі представники домінуючої в регіоні конфесії.

Найбільш обізнаними про інші церкви виявляються греко-католики: вони більше, ніж віряни інших конфесій знають різних релігійних лідерів, а їхній першоієрарх користується найбільшою впізнаваністю у власнії конфесії.

На жаль, до сих пір складна ситуація з репрезентацію протестантів у соціологічних дослідженнях. Адже цифри віддають їм місця менші за похибку, хоча відповідно до державної статистики усі протестантські громади разом узяті мають біля третини всіх культових споруд України. Існує припущення, що графа «Просто християнин», до якої себе віднесли 7% українців може бути ідентифікаційним маркером протестантів. Можливо, що більш репрезентативні дані по цій групі релігійних течій отримаємо, якщо збільшити вибірку…

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.