Хто такий шаман? Сьогодні існує безліч спекуляцій довкола цього терміну. Велика і непроглядна кількість шарлатанів, цілителів і різних парапсихологів подалися вивчати архаїчну релігійну практику щоб рубати баблос. В епоху посткапіталізму цінності стелися, а межі традиції зникли. Вона розчинилась у постмодерному просторі глобалізованої культури. Однак ще існують групи людей, десь далеко в джунглях, лісах, горах чи пустелях, котрі намагаються зберегти знання і сакральні техніки своїх предків. Інколи їх підприємливі «родичі» роблять з цього гарний туристичний бізнес. Продають спеціальне зілля або проводять ритуали для бажаючих за певну суму коштів в аутентичній атмосфері.
Так хто ж такий шаман? Все дуже просто – це «той, хто знає», людина за якою визнаються здібності зцілення, можливість спілкуватися з духами і яка володіє сакральними знаннями про світ. Шаман у деяких народів (зокрема народів півночі) розуміється, як людина що зберігає віру в духів і можливість ритуального спілкування з ними, він є служителем локального культу. Слово «шаман» увійшло в науковий обіг (через російську мову) від тунгуського слова «шаман». Також існує друга версія пояснення походження цього терміну, а саме похідного від палійського слова шраман (śramaṇa), тобто мандрівний аскет, через китайське (cha-men), однак це твердження піддавалося численній критиці. Основна особливість шамана, за М. Еліаде, здатність приводити себе в стан екстазу. Наприклад слово «шаман» перекладається з тунгуської як збуджена людина, що перебуває в стані трансу. Для того, щоб стати шаманом, насправді, багато непотрібно.
Основні методами відбору шаманів були і залишаються:
- Спадкова передача професії;
- Природне «покликання»;
- Воля племені, коли шаман помирає старійшини обирають іншого;
- Власне бажання стати шаманом.
Зазвичай ці форми здобуття статусу шамана співіснують, окрім останньої — бо в архаїчному суспільстві в здорову голову нікому не прийде думка захотіти стати шаманом. Спадкова передача або спонтанний прояв «покликання» часто супроводжується хворобливими та психопатичними явищами (дивна поведінка, галюцинації, сомнамбулізм). Також траплялись випадки, коли шаманами ставали за своєю волею або за волею роду. Останні вважаються більш слабкими за тих, хто успадкував цю «професію» або пішов за «покликанням» божеств чи духів.
Незалежно від методу відбору, кандидат визнається шаманом лише після навчання таких вмінь:
- Контроль екстатичних станів (сни, транси, галюцинації);
- Знання Традиції (шаманських технік, імен та функції духів, міфологія та генеалогія роду, таємна мова).
Це двоїсте навчання, здійснюване духами та старими шаманами (або старійшинами роду, якщо шаман раптово помирає і не лишає спадкоємця) є рівнозначним посвяті. Іноді вона є публічною і завжди автономним ритуалом. У деяких народів, зокрема племен Амазонії, також практикується процес фізичної ініціації, не лише духовна.
Основна функція шамана — це проводжати душі померлих, щоб вони не заблукали у духовних світах і їх не знищили там злі духи. Також він сам може подорожувати у різні світи, щоб отримати допомогу в духів для свого племені у полюванні, хворобах і т.д. Всесвіт шамана ділиться на три світи.
Верхній світ населяють надприродні істоти і божества, володарем яких є Творець Всесвіту, життєвої суті людей і тварин. Другорядні божества вважаються його домочадцями або наближеними. Божества Верхнього світу є покровителями тих чи інших племен, родів. Від їх волі залежить чи будуть у людини діти, худоба і благополуччя. Вони можуть захищати або навпаки гніватися на людей. У різних народів Верхній світ має різну ієрархічну будову.
Нижній світ, відповідно до шаманського світогляду, знаходиться під землею. У ньому все має потворну форму і там мешкають ворожі людям духи. Цих духів вважають антропоморфними істотами, що мають дуже потворну зовнішність. Вони можуть бути зламаними, розбитими навпіл. Існує володар Нижнього світу, який так само, як і володар Верхнього світу, має своїх домочадців та підданих. Найстрашнішими мешканцями Нижнього світу є духи, що насилають хвороби, які гублять дітей та худобу і створюють війни.
У Серединному світі, окрім людей, живе величезна кількість духів – господарі озер, лісів, річок, гір і т. д. Такі анімістичні уявлення властиві не тільки шаманізму, а й усім архаїчним формам релігійності (тотемізм, анімізм і т.д.).
Крім цих та деяких інших духів з Верхнього і Нижнього світу в Середньому світі ще присутні духи деяких померлих людей, що не потрапили в Царство мертвих через неправильне виконання поховального обряду або самогубці, злі чаклуни, божевільні, душі людей, які загинули насильницькою смертю. Ці духи можуть насилати незначні хвороби і робити дрібні капості.
Також шамани можуть матеріалізувати таких духів із серединного світу для виконання власних потреб. Таким прикладом може бути ескімоський тупілак. Це надприродна істота з міфології гренландських ескімосів. Монстр, що штучно створюваний заради помсти шаманом. Його формували за допомогою магічного ритуалу з використанням, для «зшивання» тіла тупілака, різних предметів: як частин тіл мертвих тварин (кістки, шкіра, шерсть, сухожилля і т.д.), так і частин тіл померлих дітей. Оживлення відбувалося за допомогою магічного піснеспіву та особливого ритуалу зі статевим контактом шамана з тілом тупілаку.
Шаманізм сьогодні досить ґрунтовно описаний у науковій літературі. Від узагальнюючих праць М. Еліаде «Шаманізм. Архаїчні техніки екстазу» і В. Басілов «Обранці духів» до дуже вузьких описів практик шаманізму в конкретних племен у різний історичний період часу. Для того, щоб спробувати побути шаманом одних лише грошей недостатньо. Випробувавши на собі дію архаїчних ритуалів і технік екстазу потрібно розуміти, що після повернення в офіс на роботу нічого не зміниться. Шаман завжди перебуває в процесі спілкуванні з духами, світом та людьми, що шукають його підтримки. Тому, якщо ви вирішили бути шаманом, доведеться кардинально змінити своє життя, адже це постійно перебування у своєрідній медитативній практиці.
If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.
