Дослідження: атеїсти ставляться до християн краще, ніж християни до атеїстів

 

Люди мають звичку підносити свою групу порівняно з іншими, – соціальний феномен, відомий під назвою «інгруповий фаворитизм». Проте результати нового дослідження засвідчують, що атеїсти мають мотив відмовлятися від цієї тенденції, намагаючись розвінчати стереотипне уявлення про те, що вони аморальні.

Психологи з університету Огайо з’ясували, що християни продемонстрували інгруповий фаворитизм щодо інших християн в економічній грі, тоді як атеїсти щодо інших атеїстів його не продемонстрували. Дослідження опублікував Journal of Experimental Social Psychology.

«Поява так званих «Нових атеїстів» близько десяти років тому, одночасно з поширенням «культурних війн» між релігійними та світськими групами у Сполучених Штатах, призвела до того, що атеїсти як соціальна група стали безпрецедентно помітними у країні, навіть попри те, що їхнє поширення відбувалось повільно. Це викликало особливу цікавість до вивчення антиатеїстичних упереджень у соціальній психології», – пояснює автор дослідження докторантка Коллін Кауґілл.

назагал населення Америки стереотипізує атеїстів як людей аморальних і ненадійних

«Із попередніх досліджень ми знаємо, що назагал населення Америки стереотипізує атеїстів як людей аморальних і ненадійних – репутація, яку багато хто з атеїстів логічно сприймає з болем. Моїм первинним об’єктом уваги було те, як самі атеїсти відповідають на ці негативні уявлення».

«У ході дослідження ми виявили, що люди, які стикаються з негативними стереотипами, не залишаються пасивними спостерігачами цього соціального ландшафту, а скоріше потрапляють під його вплив і динамічно реагують на негативні судження групового рівня, важливі для їхньої ідентичності», — вважає К.Кауґілл. – «Прикладом цього є стереотипна загроза або феномен, у межах якого негативні стереотипи про якість виконання групою певного завдання можуть призводити до заниженої оцінки якості його виконання індивідами, які належать до цієї групи, безвідносно до їхніх реальних умінь».

«Психологічний стрес, коли ви боїтеся, що ваша робота може підтвердити негативне стереотипне уявлення про вашу групу, призводить до обмеження коґнітивних ресурсів, наявних у вас для якісного виконання роботи. Іншим прикладом цього є реакція людей на те, що називається «загроза ідентичності», або ж загроза того, що когось будуть зневажати або утискати в правах через належність до певної групи. Ми часто бачимо, що негативні стереотипні уявлення про групу можуть підштовхувати членів цієї групи до компенсаторної поведінки, вочевидь спрямованої на заперечення стереотипу, як у випадку з американськими іммігрантами, які стараються підкреслювати свою американську ідентичність, коли її ставлять під сумнів».

«Таким було обґрунтування моєї гіпотези про те, що поведінка атеїстів щодо християн в економічних іграх може відрізнятися від поведінки християн в аналогічних умовах», – говорить дослідниця. – «Як у випадку з багатьма білими американцями, яких часто стереотипно сприймають як расистів і внаслідок цього, як показує дослідження, вони мають особливий мотив подобатись афроамериканцям у міжрасовій взаємодії, я припустила, що атеїсти можуть бути мотивовані заперечувати негативні стереотипи щодо їхньої аморальності чи ненадійності у взаємодії з християнами».

«Я вирішила операціоналізувати це через економічну гру, бо вважаю її ідеальною парадигмою для виділення конструктів на зразок «великодушності» і «чесності», які можуть прямо стосуватися ідей моральності та надійності. І справді, шляхом численних дослідів ми виявили, що їхні учасники-атеїсти поводились більш неупереджено з партнерами, яких вважали християнами, ніж учасники-християни з партнерами, яких вони вважали атеїстами, що виглядає як підтвердження первинної гіпотези».

«Ці ефекти зникали, коли власну релігійну ідентичність учасника було приховано. За такої умови атеїсти і християни демонстрували однаковий типово простежуваний інгруповий фаворитизм; це виключає можливість того, що результати пояснюються дискримінацією з боку християн».

Використана економічна гра була модифікованою версією гри «Диктатор», у якій одну особу (диктатора) просять поділитися грошовою винагородою з іншою особою, яка може лише пасивно прийняти пропоноване.

Пілотний дослід із 205 учасниками показав, що люди, яких вважали атеїстами, поводились із християнами упереджено. Але в ході ще трьох експериментів, у яких брали участь близько 1200 мешканців США, було виявлено, що правдою є майже прямо протилежне.

Дослідниця відзначила: «Я гадаю, що пересічна людина має розуміти, як стереотипи, якими просочене наше суспільство, можуть створювати розмаїття пріоритетних підтекстів під час взаємодії між індивідами, часто змушуючи людей переслідувати різні цілі, коли вони спілкуються і співпрацюють».

«Часто ми навіть не усвідомлюємо безпосередньо цю динаміку. Ми приймаємо очікування нашого суспільства в плані того, як ми маємо сприймати групи людей, як сприймати себе самих і як інші бачать нас, а потім несемо ці очікування з собою у нашу щоденну взаємодію, маючи з того безліч неочікуваних наслідків – як позитивних, так і негативних».

Коли релігійну належність кожного учасника експерименту було розкрито, учасники-християни пропонували більше грошей одновірцям, ніж атеїстам. Однак цей інгруповий фаворитизм не спостерігався серед учасників-атеїстів, які пропонували однакові суми грошей атеїстам і християнам.

З іншого боку, коли їхню власну релігійну ідентичність було приховано від інших учасників, атеїсти давали більше грошей іншим атеїстам, ніж християнам. Можливо, вони в цьому разі були менш мотивовані протидіяти стереотипу про те, що вони аморальні. Поведінка християн за схожої умови не змінилася.

атеїсти здаються мотивованими негативними стереотипами на те, щоб поводитись більш просоціально

«У цьому випадку атеїсти здаються мотивованими негативними стереотипами на те, щоб поводитись більш просоціально. І хоч це може здаватися чистим позитивом, механізми, які тут працюють, можуть нести з собою певні додаткові невтішні висновки», – повідомила вчена.

«Наприклад, із більш гіпотетичного погляду, я вважаю досить промовистим те, що атеїсти, ймовірно, так гостро відчувають негативні стереотипи щодо себе, що демонструють помітну різницю у своїй поведінці в порівнянні з християнами навіть у такому невеликому, неістотному різновиді взаємодії. Хоч як це спірно, вони на певному рівні усвідомлюють досить серйозну стигматизацію їхньої ідентичності».

Дослідниця ставить питання: «Чи може це усвідомлення стигматизації створювати перепони для здібного атеїста, зацікавленого, наприклад, у тому щоб претендувати на політичну посаду чи бути в передовому загоні благодійної організації — себто брати участь у проектах, які, за загальним уявленням, вимагають репутації надійної людини?» «Важко сказати, — міркує вона, — але, я думаю, таке дослідження є початком усвідомлення того, що в поширеному, неспровокованому творенні стереотипів у нашому суспільстві можуть існувати приховані ризики».

Як і вся наука, описаний тут експеримент має певні застереження.

«Завжди варто пам’ятати, що зафіксовані тут відмінності у поведінці між християнами та атеїстами, навряд чи випадкові, якщо брати до уваги кількість учасників і повторень, можуть бути пояснені певними альтернативними текстами, які дослідники випустили з уваги», – відзначає Коллін Кауґілл. «Ми зробили все можливе, щоб виключити альтернативні пояснення – наприклад, те, що атеїсти просто зазнали дискримінації з боку християн, – але, звісно, ніколи не можна бути повністю впевненими».

Подекуди звучать питання про те, чи дійсно атеїсти вважають себе частиною цілісної групи.

«Думаю, у подальшій роботі треба продовжувати з’ясовувати, як атеїсти, аґностики чи релігійні спільноти на зразок мусульман реагують на вплив негативних стереотипів чи навіть пряму дискримінацію їхніх груп», – сказала вчена. «Здається ймовірним, що отримані дані можна поширити на інші групи, які зазнають стереотипізації як ненадійні і відповідним чином отримують мотив «рекламувати» свій альтруїзм, чесність, співчуття чи загальний рівень моральності».

«Треба також надалі звернути увагу в плані деяких шкідливих аспектів на усвідомлення цих негативних стереотипів щодо чиєїсь групи. Чи демонструють атеїсти ефекти стереотипу загрози у виконанні завдань, які вважаються дотичними до моральної правомочності? Чи обмежує усвідомлення стигматизованості атеїстів чи певні релігійні спільноти значною мірою і чи призводить воно до негативних впливів на стан фізичного чи психічного здоров’я? Усі ці питання залишаються досі недостатньо розкритими і потребують глибшого дослідження».

Співавторами експерименту під назвою «Щедрі язичники? Турбота про репутацію та поведінка атеїстів стосовно християн в економічних іграх»  виступили Кімберлі Ріос та Ейн Сімпсон.

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.