Чому буддистські ченці бояться смерті

3
322

Ми звикли вважати, що релігійні вірування притлумлюють страх смерті, або й взагалі відміняють його. Вкоріненість у трансцендентному та очікування скарбу на Небесах може  знецінити земне, досмертне життя, бо переносить сподівання на життя потойбічне. Згідно цієї логіки, акцент на посмертне існування має дозволяти вірянам менше боятися смерті. Американський психотерапевт І. Ялом, сам не будучи вірянином, перед обличчям смерті своїх віруючих клієнтів підтримує та укріплює їх релігійну віру.

Що стосується буддизму, ефективність цієї релігійної традиції у боротьбі зі страхом смерті взагалі не має викликати сумнівів з огляду на дві причини.

По-перше, – це унікальне ставлення буддистів до “Я” та особистості. Доктрина анатмавади передбачає ілюзорність постійного, субстанційного “Я” та сталої особистості будь-якого роду. Ці явища є порожніми, позбавленими окремого буття, а прихильність людини до цих ілюзій є джерелом страждання. Натомість, психіка радше складається з потоку плинних елементарних часток – дхарм, які формують “купи” – скандхи. Дхарми причинно обумовлені та миттєві, що не дозволяє прив’язатися до них та обґрунтовано назвати “своїми”. Отже, сама ідея помирання не має засмучувати буддиста. Його і так не існує, а конфігурації дхарм, що складають емпіричне психічне життя та особистість, щомиті змінюються, фактично “помирають”.

Другою причиною є психотехнічний характер самого буддизму. Інакше кажучи, буддизм є досконально розробленим у сенсі зв’язку доктрини з медитативною практикою. Класик буддології Е. Конзе вбачав у цій особливості перевагу буддизму та загалом східних традицій перед західними – останні є майже виключно інтелектуальними, спрямованими на логічну аргументацію та теоретичну згоду; натомість, перші не роз’єднують вчення та психотехніку.

Стаття, що вийшла в рейтинговому журналі Cognitive Science в січні 2018 року, мала на меті емпірично перевірити ці припущення. Однак результати низки досліджень американського філософа та психолога Ш. Ніколса та його колег виявилися приголомшуючими. Буддистські ченці тибетської традиції таки бояться смерті, причому навіть більше, ніж інші люди. Окрім цього, ченці виявили очевидно менший альтруїзм, обираючи гіпотетичне продовження свого життя, а не життя іншої, незнайомої людини, частіше, ніж представники інших груп піддослідних.

Досліджувані індійці були індуїстами-практиками з Варанасі, тибетські ченці представляли два монастирі: Булакуппе (Bylakuppa) та Мунгод (Mundgod) штату Карнатака в Індії. Американці відповідали на питання онлайн, тоді як досліджувані з інших груп заповнювали паперові варіанти опитувальників рідними мовами.

У першому дослідженні взяло участь 520 осіб: 101 американець (47 ідентифікували себе як християни, 46 – як невіруючі; дані 8 представників інших релігій не використано в аналізі у деяких випадках), 99 бутанців, 60 індійців, 200 тибетців-мирян та 60 тибетських ченців. 40,4% вибірки склали жінки. Опитано 30 авторитетних буддистських вчених щодо відповідей, які мають давати буддисти на ті чи інші питання, аби потім порівняти ці ідеальні відповіді з відповідями тибетських ченців.

Досліджуваним задавали питання, якою мірою їх теперішнє “Я” буде подібним до їх майбутнього “Я” через тиждень, рік і 5 років. Питання стосувалося конкретних психологічних явищ: особистості, темпераменту, симпатій та антипатій, переконань, цінностей, амбіцій, життєвих цілей та ідеалів. Порівняння середніх значень за групами підтвердило припущення дослідників: американці, на яких менше за всіх інших вплинула буддистська культура, вірили у стабільність “Я” (self continuity) найбільше (М(середнє значнення)=78,7), а тибетці-ченці – найменше (М=6,1). Відмінності у вірі в стабільність “Я” між іншими групами виявилися статистично незначущими. Окрім питання про сталість особистісних рис та проявів дослідників цікавило, наскільки досліджувані з різних груп вірять в існування певного “сутнісного Я” (core self) як метафізичного поняття, за Ліккерт-шкалою від 1 до 7. Американські та індійські досліджувані (М=5,47 і 5,38 відповідно) вірять в “сутнісне Я” більше за бутанців (М=2,99), тибетців-мирян (М=3,11) та тибетців-ченців (М=1,71).

Прихильність доктрині анатмавади, як показали дослідники, застосовувалася тибетськими ченцями та, меншою мірою, іншими досліджуваними-буддистами з метою подолання страху смерті. Такими виявилися результати опитування за допомогою створеного дослідниками Опитувальника копінгових стратегій подолання страху смерті (Death Coping Checklist). Він являв собою список із 10 аргументів на користь того, що смерті не варто боятися.

Із цих даних дослідники припустили, що ченці-тибетці повинні мати нижчий за представників інших груп досліджуваних страх смерті. Це начебто логічно виводиться як з отриманих попередніх результатів, так і з буддистського віровчення.

Припущення дослідників виявилося хибним.

Досліджувані заповнювали Шкалу страху особистої смерті (Fear of Personal Death scale), оцінюючи істинність 31 твердження за шкалою від 1 (повністю згоден) до 7 (повністю не згоден). Шкала містила 6 факторів: втрата (можливості) самореалізації, втрата соціальної ідентичності, наслідки для родини та друзів, трансцендентні наслідки, анігіляція “Я”, покарання після смерті. Особливо дослідників цікавила анігіляція “Я”, оскільки цей фактор за визначенням не має бути джерелом страху для буддиста, для якого саме поняття “Я” є порожнім та ілюзорним.

У дослідженні страху смерті та його факторів взяло участь 585 осіб: 695 американців (359 християн та 297 нерелігійних осіб, інші 39 американців прибрано з вибірки), 99 бутанців, 300 індійців, 200 тибетців мирян та 300 тибетців ченців. Жінки склали 44,3% вибірки.

Порівняння середніх значень виявило, що тибетці-ченці бояться анігіляції “Я” більше, ніж представників всіх інших груп, що досліджувалися (див. табл. 1).

Статистична значущість усіх попарних порівнянь тибетців-ченців з представниками інших груп виявилася високою (p<0,001). Зауважимо, що не варто порівнювати результати інших груп між собою, бо статистична значущість для цього є недостатньою.

Таблиця 1

Нерелігійні американці Американці-християни Індійці Бутанці Тибетці

миряни

Тибетці

ченці

3,33 3,11 3,27 3,63 3,04 5,74

 

Якщо вірити авторитетним буддистським вченим, група ідеальних буддистів мала би отримати в цьому опитування середній результат: M=2,23.

Показники інших факторів страху смерті у тибетських ченців не відрізнялися суттєво від цих показників у представників інших груп піддослідних. Отже, ченці бояться саме анігіляції, знищення “Я”, незважаючи на те, що відповідно до буддистської доктрини анатмавади вони не мають в це вірити. Бояться вони набагато більше, ніж інших людей: буддистів, християн та не-вірян.

Окрім цього, тибетські ченці виявилися егоцентричнішими за представників усіх інших груп у питанні продовження життя. Досліджуваним пропонували уявити ситуацію: вони невиліковно, термінально хворі, і без лікування гарантовано загинуть протягом півроку. Втім, вони можуть випити лише одну пігулку, що продовжить життя ще на півроку. Можна відмовитися від цієї пігулки, і тоді якась інша, невідома досліджуваному людина, що перебуває в аналогічній ситуації, отримає можливість продовжити життя: на місяць або менше, на 2 місяці, на 3, на 6, на рік і так до 5 років (в цілому 10 термінів від найменшого до найбільшого). Досліджуваний за умовами мисленнєвого експерименту може продовжити життя лише на півроку. Бали за альтруїзм нараховувалися від 10, якщо досліджуваний в усіх випадках поступився би пігулку незнайомцю, до 0, якщо жодного разу.

У цьому дослідженні взяло участь 1181 осіб: 701 американець (311 християн та 276 нерелігійних; 41 представник інших релігій та 73 особи з некоректними відповідями було вилучено з аналізу), 240 індійців (одного було вилучено), 240 тибетців-ченців. 42,2% вибірки склали жінки.

Тибетські ченці значно частіше залишали пігулку, що продовжує життя, собі, причому якщо це в усіх 10 варіантах робило 34,3% індійців, 25,7% американців-християн та 31,2% нерелігійних американців, то 72,1% тибетці-ченці відповідали саме так. Відповіді тибетських ченців відрізнялися від інших з високою статистичною значущістю (p<0,001), тоді як відповіді представників інших груп значущо між собою не відрізнялися.

Подібні результати емпіричного дослідження викликають багато питань та потребують пошуку альтернативних пояснень. Ймовірно, знищення “Я” бояться всі, а буддистські ченці лише краще це усвідомлюють? Може, вони відповідають саме так, як думають, тоді як інші досліджувані схильні прикрашати себе навіть в анонімних опитуваннях, даючи соціально бажані відповіді? Як щодо того, що відтермінування смерті не обов’язково пов’язане зі страхом: перед смертю ченець може встигнути зробити багато справ та врятувати більше істот? У будь-якому випадку, необхідні подальші дослідження, які би виходили за межі тибетського буддизму та застосовували іншу методологію.

Втім, отримані парадоксальні результати не варто ігнорувати. Достовірних пояснень їм наразі немає.

Nichols, S., Strohminger, N., Rai, A., & Garfield, J. (2018). Death and the self. Cognitive science.

Оригінальна стаття у Cognitive Science: http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/cogs.12590/abstract

Короткий опис статті на сторінці Британського психологічного товариства:

https://digest.bps.org.uk/2018/02/02/is-death-still-frightening-if-you-believe-the-self-is-an-illusion-an-astonishing-study-of-tibetan-buddhists/

 

 

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.

  • “Ймовірно, знищення “Я” бояться всі, а буддистські ченці лише краще це усвідомлюють? Може, вони відповідають саме так, як думають, тоді як інші досліджувані схильні прикрашати себе навіть в анонімних опитуваннях, даючи соціально бажані відповіді?” – вот поэтому более-менее просветлённых людей и бесит общаться с глупцами. Ты им говоришь что-то в духе “ой, стрёмно, пацаны, ща мы тут все помрём”, а они начинают или с пеной у рта отрицать очевидную и неизбежную опасность, или отрицать собственные эмоции (боязнь погибнуть), или нести околесицу в духе “мысли определяют реальность”. Люди, которые переживали мистическое озарение, как-то проще относятся к эмоциям, связанным с угрозой смерти.

    • ahamot

      мені теж так здається – йдеться суто про чесність з собою

  • luthera

    Не думаю. Мени сдается, усеж що направди христыяне менш бояться смерти. Инстынктывно може и бояться, але наприклад я де колысь и думаю, щчо мени чекають там в иншому мири святы та родына. Тому й немаю хвилювання. Колы смерть прийде, то й добре. (Выбачаюся за литеры – не маю украиньской клавы)