Чи світових релігій всього три?

26
591

Кожен, хто слухав в Україні університетський курс релігієзнавства, пам’ятає, що буддизм, християнство та іслам виділяють в окрему групу “світові релігії”. Чи ця точка зору превалює скрізь?

Ні, світове релігієзнавство – сюрприз! – її не поділяє. Чому? Передусім через те, що поняття «світові релігії» не несе конкретного навантаження, тобто не є спеціальним академічним терміном. Щоб не здатися голослівним пошлюся на найавторитетніше енциклопедичне видання у галузі релігієзнавства

– Енциклопедію релігій, яка вперше побачила світ у 1987 р. за редакцією Мірчі Еліаде, друге видання – у 2005 р. за редакцією Ліндсей Джонс. В останньому, 14-му томі другого видання Енциклопедії є стаття «Світові релігії» (World Religions), в якій стверджується, що даний термін можна розуміти трояко. По-перше, у найширшому значенні його вживають у сенсі релігії світу, тобто цей термін відноситься до усіх нині існуючих або вже мертвих релігій. Хоча більш вживаним є використання цього терміну щодо релігій сьогодення, це так звані «живі релігії» чи «живі віри». Доволі показово, що авторка статті Тамоко Масудзава (принагідно зауважимо, що вона написала книгу «Винахід світових релігій або як європейський універсалізм збережений у мові плюралізму», 2005) подає таке розуміння першим. По-друге, існує обмежувальне та оціночне розуміння, яке використовується у значенні «основні релігії світу». До таких відносять релігії, що відіграли певну роль в історії регіону чи народу або є універсальними у тому сенсі, що стоять над етнічними групами. Це розуміння, особливо друга його частина, нагадує нам вітчизняне (як ми згодом покажемо – марксистське) визначення, проте, воно все одно не зводиться до переліку лише з трьох релігій. По-третє, йдеться про розуміння, яке часто мається на увазі у різних навчальних програмах або підручниках та книгах, тобто коли акцентується, що йдеться не лише про християнство, біблійну чи іудео-християнську традицію, а й про інші релігії. В усіх трьох випадках використовується множина, а не однина, тобто «світові релігії», а не «світова релігія», що підкреслює різноманітність релігійних традицій.

Починаючи від німецького теолога, засновника католицької тюбінгенської школи Йогана Себастьяна фон Дрея і протягом майже усього ХІХ ст., під світовою релігією розуміли лише християнство. Потім, здебільшого у Німеччині та Нідерландах, термін світова релігія почали застосовувати і до буддизму. Натомість іслам довгий час вважали релігією виключно арабів і лише на межі ХІХ і ХХ ст. його визнали світовою релігією. Буддизм, християнство та іслам як світові релігії зустрічаються, наприклад, у роботі протестантського теолога, історика та соціолога Ернеста Трьольча «Місце християнства серед світових релігій» (1923). Але вже у Макса Вебера ми наштовхуємося на п’ять світових релігій: конфуціанство, індуїзм, буддизм, християнство та іслам. Те саме надибуємо у його «Господарській етиці світових релігій», яка виходила протягом 1915-1919 рр., тобто раніше за працю Е. Трьольча. У М. Вебера критерієм для виокремлення цих релігій як світових була кількість їхніх послідовників. Крім того, М. Вебер у цій же праці розглядав ще одну релігію – іудаїзм, без якої, як вважав дослідник, неможливо збагнути християнство та іслам.

У міжвоєнний період  поняття «світові релігії» стало загальновживаним щодо певної кількості релігій. Нині у англомовній традиції World Religions вживаються у значенні «релігії світу», і найчастіше під ними розуміють такі релігії: буддизм, християнство, іслам, іудаїзм, індуїзм, конфуціанство, даосизм, сінто, іноді також зороастризм, джайнізм та сикхізм, а дехто додає до цього переліку також віру бахаї.

Отож, виокремлення лише трьох релігій – буддизму, християнства та ісламу як світових – це певний етап у розвитку релігієзнавства, що був характерний для початку ХХ ст. Але чому тоді він до сих пір превалює у вітчизняному релігієзнавстві?

Це пов’язано із засиллям марксистського підходу в пострадянському релігієзнавстві та відсутністю спроб критично підійти та переосмислити його. Справа у тім, що нинішня класифікація релігій на родо-племінні (архаїчні), етнічні (національні), світові та нові релігійні течії і рухи (неорелігії), своїм корінням уходить якраз у марксизм. Зокрема, Фрідріх Енгельс виділяв племінні культи, національні та світові релігії, які, своєю чергою, були пов’язані із відповідними суспільними формаціями: племенем, державою та імперією. Про нові релігії Ф. Енгельс, звичайно, не писав, до його класифікації їх додали уже у 1990-х роках. Основною характеристикою світових релігій, яку подає українське релігієзнавство, є передусім надетнічність чи космополітичність, розуміючи під цим те, що послідовником цих релігій можна стати будь-хто, незалежно від етнічного походження (напротивагу, наприклад, іудаїзму чи єзидизму, послідовник яких має бути етнічним євреєм чи єзидом). Однак якщо визначати «світові релігії» виходячи лише з цієї характеристики, то до них ми маємо відносити значну частку неорелігій, оскільки більшість з них (винятком є хіба що деякі неоязичницькі групи) звертаються до різних етносів і народів і намагаються поширити свій вплив на якомога більшу частину населення різних країн світу. Тобто фактично більшість неорелігій є світовими релігіями у тому розумінні, що вони мають надетнічний характер.

Отже, чи є буддизм, християнство та іслам світовими релігіями? Так, вони є світовими релігіями у будь якому розумінні, хоча історично це було не завжди так. Чи можна світові релігії обмежувати лише цими трьома релігіями? Ні, оскільки у західному релігієзнавстві під «світовими» можуть розуміти до 12 релігій. Або ж якщо виходити із вітчизняного підручникового визначення, то – все одно ні, тому що, враховуючи головну характеристику світових релігій (надетнічність), до світових релігій ми можемо віднести і віру бахаї, і саєнтологію, і Товариство свідомості Крішни, і ще багато інших нових релігійних течій і рухів.

Яке це має значення у практичній площині? Допустимо, ви надибуєте на сайті PewResearchCenter дослідження про світові релігії – одразу попереджаю: не варто очікувати, що там йтиметься лише про буддизм, християнство та іслам. Там напишуть про всі релігії світу, які можна дослідити методами статистики, демографії і соціології у глобальному масштабі. Або інша ситуація – ви знаходите інформаційний лист конференції, де йдеться наприклад, про “світові релігії” у шкільних підручниках. Ви можете сміливо готувати доповідь не лише про буддизм, християнство та іслам, але й про інші релігії. Більше того, якщо Ви “забудете” сказати про інші релігії, то, ймовірно, вас про них запитають. Тому, навіть, якщо обмежуєте доповідь однією, двома чи трьома релігіями, зверніть увагу й на інші, про всяк випадок 😉

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.