Конспірологія релігії

4
445

Конспірологія релігії поки не виокремилася у самостійну релігієзнавчу дисципліну, але цій галузі не менше років, ніж академічному релігієзнавству. І одним з патріархів школи був французький дослідник ХІХ століття, що приховувався за псевдонімом Грасе д’Орсе (справжнє ім’я — Клод Состен Грасе). Він був археологом, мистецтвознавцем, товаришував із прихильниками езотеричного знання та врешті-решт створив потужну конспірологічну теорію. Однією з ключових гіпотез Грасе було існування в Середньовіччі таємних лицарських організацій, які використовували для передання езотеричного знання спеціальну мову. Шифрування відбувалося за рахунок вживання співзвучних фонетично слів, наприклад, назва «L’abricotier» у романі Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері» може тлумачитись як «абрикосове дерево» (буквальний переклад), а може — як прихисток на березі (abri côtier). Відтак, знавці такої крипто-мови, або мови птахів, могли спілкуватися між собою, вживаючи зрозумілі всім слова, але надаючи їм езотеричного значення. Мистецтво тлумачення езотеричної мови Грасе д’Орсе назвав «кабалою», відрізняючи (але радше в плані розширення, ніж розмежування) її від єврейської «каббали». Кабалістами, за Грасе, були численні таємні організації, від друїдів до катарів, масонів, іллюмінатів, тамплієрів, які протистояли офіційній католицькій церкві та не визнавали християнських догматів. Керує діями цих різноманітних організацій верховна Ложа, а її послідовників об’єднує родова назва Квінта (тоді як послідовники офіційного римського християнства отримали назву Кварта). Між Квінтою (таємна посвята, місячні містерії, протестантизм, розенкрейцерство) та Квартою (релігія, поклоніння сонячному Богу, католицизм) весь час відбувається боротьба, і різні політичні гравці підтримують чи одну, чи іншу партію.

Вважаючи мовою Квінти давньоєврейську, Грасе д’Орсе все ж не дійшов до того, щоб звинуватити євреїв у зносинах із масонами та посяганні на християнський світ. Але вже за кілька років після його смерті це зробили. В Росії з’являється документ, відомий під назвою «Протоколи сіонських мудреців» — перше видання здійснив у 1903 році Сєргєй Нілус, а за два роки опублікована друга редакція «Протоколів». І знову заколотники, тепер уже це не міфічні гальйярди Грасе д’Орсе, а цілком конкретні «сіонські мудреці» (ходила навіть версія, що текст викрадено в одного із засновників сіонізму Теодора Герцля) спрямовують свої зусилля на знищення християнської цивілізації, а допомагають їм у цьому масони, ліберали, капіталісти, навіть Маркс, Дарвін і Ніцше. Одним з найбільш яскравих у контексті релігієзнавства є 4 протокол, де визначається головна умова світового панування «жидомасонів», як вони уявлялися справжнім авторам документа: підірвати віру в Бога, замінити релігію та духовне життя матеріалізмом. У такому випадку гойським народам не буде на що спертися (оскільки аристократія вже винищена силами «мудреців»). Сімнадцятий протокол конкретизує, що найголовнішим ворогом «мудреців» є саме християнство, оскільки інші релігії набагато слабші, тож їх легко буде подолати.

У «Протоколах сіонських мудреців» конспірологія вже має підкреслено релігійний характер. Проголошуючи антихристиянські гасла від імені євреїв, цей документ став сам причиною антисемітських й антиіудейських настроїв. Сєргєй Нілус, який їх опублікував на початку ХХ століття, був відомим християнським діячем і навіть певний час працював секретарем св. Серафіма Саровського. І сьогодні протоколи надихають численних антисемітів, серед яких послідовники «Концепции общественной безопасности» (КОБ). Попри те, що прихильники КОБ, Нової Хронології та інших сучасних явищ не вважають себе окремими релігійними течіями, чимало рис їхнього світогляду або відтворюють структури релігійного (міфічного) мислення, або відсилають до окремих релігійних традицій (від християнства до анастасійства). У цьому сенсі конспірологія (не лише в тих випадках, коли основою світової змови вважається релігійна спільнота) перетинається з новими релігійними рухами, оскільки переважно має в фундаменті основного харизматичного автора та його тексти, офіційні коментарі до них, пов’язана з екологізмом чи іншими підходами до вдосконалення людини й навколишнього простору, а також антизахідний пафос, пов’язаний із протистоянням світській цивілізації (контрсекулярна релігійність).

Нарешті, варто поговорити про конспірологічну теорію, яка сама стала підставою для виникнення кількох релігійних напрямків, а саме про теорію Роберта Антона Вілсона. Цей автор народився у християнській родині, але після теоретичних і практичних студій у галузі змінених станів свідомості став одним з лідерів дискордіанства, або еридіанства (на честь давньогрецької богині Ериди). Цей новий релігійний рух виник у 1960-х, і праця Вілсона «Іллюмінатус!» (написана у співавторстві з Р. Шеєм) стала одним з авторитетних для напряму текстів. Як і ідеологи Квінти, дискордіанці виступили проти ієрархічності та раціональності, віри в упорядкованість космосу. Просуваючи дискордіанські ідеї, Р.А. Вілсон посвячував у цю релігію людей під час публічних виступів, а також вкладав членські карти в примірники книги «Іллюмінатус!». Біографи засвідчують також приналежність Вілсона до Церкви Субгеніїв, яка також у свою теологію внесла конспірологічні теорії про всесвітню організацію, яка керує численними меншими змовами. Цікаво, що сам він із прихильністю ставився до Алістера Кроулі та телемітів, а саме телемське сповідання віри вважав загальним для квінтіанців ще Грасе д’Орсе, аналізуючи під конспірологічним кутом зору твори Франсуа Рабле. В «Іллюмінатус!» Вілсон стверджує, що існує всесвітня змова таємного товариства іллюмінатів, з яким намагається боротися товариство дискордіанців, і ця боротьба сягає часів Атлантиди.

Таким чином, широке поширення конспірологічних учень, починаючи з ХІХ століття, супроводжувалося припущенням існування змови між представниками однієї релігійної групи задля знищення однієї, кількох або всіх релігійних груп. Ще частіше на початку існування конспірології в організації змови звинувачувалися представники таємних організацій на кшталт іллюмінатів, масонів тощо, внаслідок самої природи езотеричних товариств. Але в середині ХХ століття сама конспірологія стала джерелом натхнення кількох релігійних рухів, які можна зараховувати до нью-ейдж, пародійних релігій, або контрсекулярної релігійності.

Отже, коло замкнулося, бо не можна так просто гратися з релігією, вона затягує!

 

 

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.

  • Ляшкевич Володимир

    Проблематика цікава, але реальні “входи” в цю проблематику, вочевидь, знаходяться зовсім не там, де більшість намагається в неї ввійти.
    Як на мене, нині більшість населення Землі, і не важливі їхні статуси, хоч правителі, з папою римським, хоч останні бродяги, відрізняються один від одного рівнями керованого енергетичного стану особи. Більшість, це так звані 2-3 чакрові, меншість – “багаточакрові”. Чим вища кількість усвідомлених чуттів – тим вищий рівень онтогенезу кожної конкретної особи. Зрозуміло, що 2-3 чакрові – це стан невільника всіх і вся, стан, коли особа практично виключена із Всесвітніх взаємозв”язків і працює суто на тих, хто ними живиться… Оце і є тою частиною “конспірології”, що ховається в нетілесному світі.

    • Vyacheslav Ageyyev

      Так-так-так, а хто ж живиться Всесвітніми взаємозв’язками?

      • Ляшкевич Володимир

        Живляться тими, хто практично виключений, а реально – відключений від Взаємозвязків. Паразитів повно. Це їхня висока місія ). І нетілесних паразитів значно більше за утілеснених…

        • Ruslan Khalikov

          Контрініціатичні сили, про які говорив Рене Генон, зокрема.