Доктор Елізабет Несбіт: «Неправда, що усі психічні розлади спричинені гріхом. Неправда, що гріх ніколи не спричинює психічні розлади»

1
1453
Др. Елізабет Несбіт

Давайте почнемо з самого початку. Що психологія може дати богослов’ю, і що богослов’я – самій психології?

З моєї точки зору, психологія та богослов’я є двома різними підходами, що намагаються зрозуміти людей, ким вони є, як вони існують, що роблять та як функціонують.

Обидві філософії мають спільну мету – зрозуміти людину (і Бога у теології). Втім, у них є спільні області (сама людина). Це ніби два різні потяги, що прямують різними коліями, але в одне місце. У нас є спільна ціль, і ми прагнемо дістатись однакової станції. Однак один пасажир їде з заходу, інший – зі сходу.

Психологія заглиблюється у наукові дослідження, як саме діють люди і чому вони такі, які є. Теологія звертається до духовності, віри, релігії і того, що Біблія та церковна історія розповідають про людину. Також, з моєї точки зору, чим більше ми дізнаємось про людину, тим більше дізнаємось і про Бога. І навпаки. Це двосторонній процес навчання.

Крім того, психологія користується нашим досвідом. Теологія не оминає це теж; час від часу ми інтерпретуємо Бога крізь наш досвід. Однак ми також використовуємо Святе Писання як підґрунтя для того, як саме ми інтерпретуємо всі ці речі.

 

Однак що все ж таки теологія може дати психології?

Богослов’я дарує психології ширшу картину того, ким є люди. Воно відповідає на більш екзистенційні питання. Воно досліджує наше місце у всесвіті та, водночас, у стосунках з Богом.

З християнської точки зору, якщо Бог стоїть над творінням та визначає те, як влаштований світ, процес іде «згори донизу». Психологія ж діє на більш «нижньому» рівні. Якщо богослов’я стверджує: «В мене є принципи, за якими потрібно жити», то психологія тримає в руках дослідження, які це доводять. Адже що інтенсивніше ми досліджуємо сутність здоров’я чи дисфункцій, то більше розуміємо, як сильно ці розвідки підтримують позиції богослов’я. Отже, богослов’я дає ширшу картину, і психологія надає їй базис.

 

Що відбувається, коли дані психології протирічать даним богословів?

Я завжди цікавлюся ситуаціями, коли – люди вважають – одна думка протирічить іншій. Я не бачу конфлікту між даними богослов’я та психології.

Уявіть собі діаграму Венна, де психологія це перша бульбашка і теологія – друга. Вони перетинаються. Звісно, є області, де промовляють психологи, а богослови мовчать. І навпаки. У діаграмі Венна області, які не накладаються одна на другу, не обов’язково конфліктують між собою. Вони лише говорять про різні речі.

Скажу про себе: мої дослідження та моя віра не відчувають конфлікту. Вся істина – Божа істина. Уся правда, як би ми її не вишукували, належить Богові, навіть якщо її з’ясували Будда, Фройд чи ап. Павло.

Водночас, будучи християнкою, я впевнена, що, якщо протиріччя чи незгода присутні, Писання має першість. Тому має бути інше пояснення тому, що було відкрито чи здобуто як досвід.

Тим не менш, є різниця між фразою «Писання є єдиним авторитетом» та фразою «Писання є вищим авторитетом». Будучи прибічницею інтеграції психології та богослов’я, я глибоко переконана, що Святе Писання є найвищим авторитетом. Будь-що в моєму житті має проходити крізь призму Писання. Воно дає нам шляхи того, як ми вчимось і знаємо. І поки щось не протирічить Писанню, я це вважаю правильним!

 

«У ній є всі відповіді»

На вашу думку, чи потрібно вважати Біблію посібником з психології, геології та інших наук?

Я не думаю, що Біблія замислювалась як наукова книга. На мою думку, посібник передає наукові підходи, а це украй точні та буквальні меседжи. Звісно, у Писанні є дані, які потрібно розуміти буквально (Христос буквально прийшов на землю, помер та воскрес). Однак, якщо ми стверджуємо, що біблійне прислів’я повинне бути правилом життя, ми спотворюємо сутність самого прислів’я.

У англійській мові є прислів’я «За яким горщиком спостерігають, той останнім закипає» («A watched pot never boils»). Це неправда: коли-небудь цей горщик закипить. Однак ідіома віддзеркалює просту думку: того, чого надто чекаєш, доведеться чекати довго. Якщо б хтось прочитав це у Біблії, в нього була б спокуса сприйняти це буквально і, таким чином, не зрозуміти, що це за літературний жанр.

Якісне дослідження Біблії користується якісною герменевтикою, яка дає можливість читати Святе Писання крізь лінзи, які, умовно кажучи, носили первинні читачі. Давній Ізраїль не читав Тору чи П’ятикнижжя як наукове видання чи у спосіб, як їх часом читають у XXI сторіччі. Вони читали Писання як наратив, поезію та інструмент комунікації Бога з Його народом. Іноді це метафори, іноді – буквалізм. І коли ж ми вгризаємось в Писання для отримання відповіді на наше запитання (у той час як його писали для відповіді на їхні питання), ми часом вимагаємо від Біблії висловитись на теми, які взагалі не мались на увазі.

З історичної та герменевтичної точок зору, ми достеменно знаємо, що більшість книг Святого Писання (з урахуванням навіть історичних звітів) задумувалась для передачі (комунікації) великої історії, великого наративу Його бажання перебувати у взаєминах з людьми. Однак, якщо ми вдивлюємось у Писання з метою дізнатись, як лікувати маніакально-депресивний психоз або анорексію, ми вимагаємо в тексту висловитись стосовно нейронауки чи психології, хоча в ті часи люди мало значно менше даних за нас.

Втім, також є біблійні принципи, доступні для використання. В таких випадках я можу посилатись на уривки про ідолопоклонство та неправильне сприйняття себе й Бога.

Звісно, є богословські концепції, що лежать в основі того, як я дію. Однак якщо я користуюсь Святим Писанням як підручником для медичної практики, я вимагає від нього те, для чого воно не було призначено.

 

Таким чином, ви стоїте в опозиції мейнстрімному американському фундаменталізмові, що вважає Біблію підручником з усіх питань.

Може бути. На цю тему в США значне різноманіття думок. Якщо розставити усіх християн, хто працює з людьми, по спектру, то виявиться, що існує фундаменталістське крило, яке вважає Біблію єдиним джерелом усієї інформації. Згадайте тут різницю між фразами «Біблія – єдиний авторитет» та «Біблія – найвищий авторитет». Крайні фундаменталісти розглядають Писання як єдиний авторитет. Я та мої колеги є прибічниками другого варіанту. Біблія є безумовною верхівкою. Звісно, є й ліберальна думка, що Писання є просто метафорою та джерелом, але ж ніяк не авторитетом.

Зверніть увагу, що Писання нічого не каже нам про Теорему Піфагора чи гравітацію – явища, про які ми знаємо зі створеного Богом світу. Попри це, ми вважаємо їх істиною.

 

Курс на зближення

Поговоримо про інтеграційний підхід. Ви його пропагували, коли вчили тут, у Києві, у Християнському центрі «Реаліс». Чим він відрізняється від попередніх психологічних та богословських підходів?

Інтеграційний підхід – це не точка на спектрі, а гама. В контексті тієї діаграми Венна ми досліджуємо сфери подвійної природи. Ваше завдання як консультанта-християнина – розмовляти обома мовами та бути впливим в обох сферах.

Коли я навчаю людей навичкам емпатії (це психологічний та консультантський термін, який позначає здатність приєднуватись до чиїсь думок або почуттів у контексті певного досвіду), з точки зору Святого Писання, я можу говорити, що ми покликані плакати із тими, хто плаче, радіти з тими, хто радіє, та нести тягарі одне одного. Це ідентичне емпатії. Біблія не каже: «Будьте емпатичною особою!». Вона закликає до цього іншою мовою.

Святе Писання не може бути підручником з психології, однак, коли ми говоримо про інтеграційний підхід, я вивчаю психологічні концепти та з’ясовую, як їх можна поєднати з Біблією.

 

Які психологічні підходи ви вважаєте непридатними? Деякі в цьому контексті згадують, наприклад, гіпноз.

Наприклад, в рамках клієнт-центрованої терапії, яка, по суті, є гуманістичною теорією, визнається, що природа людей здебільшого добра. Тому за умов правильних стосунків чи умов вона обере щось більш здорове.

З біблійних позицій, це неправда. Ми знаємо вислів ап. Павла: «Я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю» (Рим. 7:15, переклад І. Огієнка – О.Г.). У нас є схильність піддаватись нашій гріховній природі, і ми шукаємо праведності лише через працю Святого Духа. Отже, я незгодна з гуманістичним підґрунтям. Однак я досі переконана, що кожен створений за Божою подобою та має здібність рухатись вбік праведності за допомогою Духа.

Хоча я не згодна на всі 100% з подібним гуманізмом, у ньому таки присутні елементи істини. Інтеграційний підхід не стверджує: «О, Карл Роджерс – засновник клієнт-центрованої терапії – не був християнином, він фокусувався на гуманістичній перспективі, й тому ми відкидаємо все, що він писав». Він запитує: «Як він намагався знайти істину? Які її компоненти резонують зі змістом Писання? Чи можу я взяти, приміром, 60% чи 70% від нього?».

 

Ну а що стосовно гіпнозу?

Я глибоко не вивчала гіпноз. Загалом, у Сполучених Штатах він не є надто поширеною практикою, однак з нього зробили сенсацію. Тим не менш, я переконана, що у вірші «Я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю» ап. Павло говорив про несвідоме та підсвідоме, і іноді християни не враховуються складності людської природи.

 

Універсальне пояснення

У попередні роки серед консервативних християн були популярні пояснення психологічних проблем через концепцію гріха. Це означало, що депресію чи відповідні страждання викликались, грубо кажучи, беззаконням. Чи є сьогодні консенсус стосовно цієї теми? І чи може він існувати взагалі?

Консенсусу немає. Лише широкий спектр поглядів.

Спільнота у США, де я навчаю, й метод, яким я користуюсь тут, у Християнському центрі «Реаліс», відкидає припущення, що будь-яка проблема з психічним здоров’ям чи труднощі у стосунках між людьми є просто питанням гріха. Люди набагато складніші.

Цей погляд («кожна проблема зумовлюється гріхом») веде до сорому, якому немає кінця й краю. Відчуття провини за скоєне не мотивує нас змінюватись, однак блокує нас, і в такому стані нікуди не підеш.

Кожен із нас зіпсутий гріхом. Коли гріх увійшов у світ, це вплигувало на кожного з нас та на кожну частину нас. Отже, якщо я хворію на діабет, страждаю від болю в спині чи мігреней, всі ці моменти існують лише тому, що світ неідеальний. Якщо моє фізичне тіло зазнало впливу гріхопадіння, чому це не може повторитись з моїм психічним здоров’ям? Приміром, якщо в мозку трапляється дисбаланс серотоніну чи дофаміну, далі може слідувати депресія. Крім того, наслідки цієї проблеми відчують і фізичне тіло, і розум, і емоції.

Однак, я б ще додала, що іноді людина може відчувати депресію або стан тривоги через непослух велінням Бога, і тоді це вже духовна справа. Однак те припущення, що коли особа емоційно чи розумово знаходиться у стані нижчім, ніж ідеальний, то є віддзеркаленням гріху, – я знаходжу дуже шкідливим. Воно не збігається з Біблією.

Згадайте епізод, коли Ісус зцілив сліпого. Його спитали: «…Хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?» (Ів. 9:2 тут і далі – у перекладі І. Огієнка – О.Г.). Ісус відповів: «Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з’явились на ньому» (Ів. 9:3). Таким чином, Христос пояснює: не вважайте, що проблеми зумовлені лише гріхами. Можуть бути й інші причини.

Я бачила чимало людей, які стверджували, що люблять Бога, щодня моляться, відвідують церкву та чинять правильні духовні справи, і все одно вони перебували у депресії. Що ж відбувається? Якщо ви кажете: «Ти недостатньо любиш Ісуса та недостатньо молишся», то ви лише поглиблюєте проблему замість допомогти її розв’язати.

Були часи, коли я, працюючи з клієнтами, казала: «Погляньмо на біологічні причини». Або «Дослідимо психологічні чи соціальні моменти. Однак поговоримо й про ваші взаємини з Богом. Якщо щось в них не відповідає Його критеріям і ви Йому неслухняні, це може бути причиною стресу в вашому житті». З інтеграційної точки зору, не йдеться про «або-або».

Неправда, що усі психічні розлади спричинені гріхом. Неправда, що гріх ніколи не спричинює психічні розлади. Існує чимало причин, чому наше існування нижче за позначку «бездоганне».

У США цей фундаменталістський рух зветься «Біблійним консультуванням» «Biblical (Nouthetic) counseling»). Його заснував Джей І. Адамс. На моє переконання, в істини більше граней, і коли ми припускаємо, що все відбувається завдяки гріхам, то втрачаємо шанс на більш глибоке учнівство й на більш ґрунтовне розуміння, ким є Бог.

 

Ода освіченим

Якщо християнин (-ка) хоче в церкві когось консультувати, чи потрібно йому (їй) здобувати ступінь з психології? Які переваги дає цей коштовний процес на тлі тих консультантів-християн, які ніколи не прагнули світської психологічної освіти?

Якщо Бог робить доступною певну інформацію та її розуміння, чому б не скористатись можливістю? Безперечно, освіта – процес дорогий. Вона недоступна для всіх. Однак, якщо я хочу бути добрим слугою у тому, що Бог дав мені і до чого закликав, – просто згадайте притчу про таланти. Господар роздає своїм робітникам різну кількість талантів і каже: «Використайте на повну, і я повернусь». Пізніше були нагороджені ті, хто збільшив кількість талантів, а не лише їх зберіг.

Бог наказує нам рости та шукати більшого. Якщо наша діаграма Венна таки віддзеркалює частину правди, то, приміром, я можу надзвичайно добре знати богослов’я і водночас бути незнайомим з іншою областю бульбашки. Якщо є можливість заповнити цю лакуну, я відповідальна це зробити для того, щоби більш цілісно турбуватись про людей та повніше розуміти сутність Бога і того, що Він вимагає від людей.

Те саме відбувається, якщо ви перебуваєте у психологічній «бульбашці». Якщо ви є християнином, ви відповідальні за поглиблення вашого розуміння богословської «бульбашки».  Бо, коли обидва кола сходяться, плодом їхнього союзу є всеосяжне розуміння.

Іноді це вимагатиме формальної освіти. Особливо, коли йдеться про повну зайнятість або якщо консультування стане основною частиною вашого служіння. Звісно, якщо це щось другорядне, коли ви час від часу будете бачитись з 2-3 людьми, є чудові книжки, з якими можна ознайомитись самостійно.

Тим не менш, мені здається, що розуміння та зростання відбуваються у спільноті, коли є взаємини. Таким чином, після прочитання книжки мені може здаватись, що я все розумію, однак, коли я спілкуюсь на цю тему, я глибше занурююсь у тему. Саме тут формальна освіта має перевагу навчання у спільноті. Саме разом ми доходимо до повнішого розуміння, Ким є Бог.

Звісно, можна самостійно навчатись, однак, я вважаю, є якийсь ліміт, і формальна освіта пропоную динамічну глибину, відсутню у домашніх студіях.

 

Наскільки неосвічені консультанти-християни шкодять своїм спільнотам?

Якби був спосіб це виміряти! Я не знаю. Вважаю, що є гарні наміри, однак кожен, хто вишколений з психології і, водночас, не має богословських знань, потенційно може заподіювати певну шкоду, бо він по дорозі губить певну частину розуміння людини.

Те саме вірно й у ситуації, коли в вас є богословські знання, але ви незнайомі з психологією. Ви так само можете несвідомо нашкодити людям.

Втім, у житті може бути таке: ви – найосвіченіша людина, яка опанувала знання з обох «бульбашок», але досі з професійними прогалинами. Однак, як і працівники з талантами у притчі Христа, я несу максимальну відповідальність за старанне використання даних мені Богом ресурсів.

Якщо ж я кажу: «Я знаю, що можна отримати глибші знання, однак це не для мене. Я непогано впораюсь й так!», я переконана, що буду нести відповідальність перед Богом за цю пиху.

 

Наскільки я розумію, ви вірите у діалог між «світськими» та «християнськими» психологами. Як це відбувається взагалі та у США зокрема?

У США я дуже активно відвідую «світські» конференції. Там виступаю з промовами на теми, де перетинається психологія та теологія. Все починається з бесіди про загальну духовність, не лише християнську за типом. Якщо я вірю, що Бог створив людей для духовного життя, тоді в людства для цього є чимало шляхів. Це має стосунок до екзистенціалізму, значення та мети, «навіщо ми тут», «що трапляється після смерті» та інших величезних запитань, на які, ми віримо, християнство пропонує єдино вірну відповідь.

Беручи участь у конференціях, я докладаю усіх зусиль, щоби бути найкращим вченим та лікарем-практиком. Коли я спілкуюсь зі «світськими» терапевтам, вони часто питають: «Чи можуть християни бути в цьому асами?». Так, ми можемо і маємо бути the best.

Свій магістерський диплом я отримала у семінарії (це забезпечило мені богословських вишкіл). Однак далі я пішла здобувати докторський ступінь (Ph.D.) до звичайного (світського) закладу. Бо ти не можеш впливати на систему, якщо ти не є її частиною.

Я хотіла довіри з обох сторін. З семінарською освітою я маю певний авторитет серед християн; однак, як власниця докторського ступеню, я користуюсь авторитетом й у світському контексті. Це спосіб бути «двомовною».

Я була лише однією з трьох християн на докторській програмі. Це небагато! Однак, один з моїх найближчих друзів з навчання є відкритим атеїстом, ворожим до християнства. Будуючи взаємини, в мене є можливість поділитись з ним тим, у що й чому я вірю.

Як вправно тримати пульс на обох світах? Плекаючи досконалість у кожному з них.

 

Біографія Елізабет Несбіт

Несбіт понад 10 років займалась психологічними дослідженням та консультаціями. У студіях фокусується на темі, яка саме приналежність до покоління впливає на розвиток культури, яка виражається у цінностях, віруваннях та світогляді.

Консультувала на теми різниці поколінь й розвитку ідентичності підприємства зі списку Fortune 500, НУО, урядові та військові організації, а також церкви.

Отримала ступінь Ph.D. в сфері консультантської освіти та супервізії, магістра мистецтв (МА) в сфері Community Counseling від Денверської семінарії та бакалавра мистецтв (ВА) в сфері міжособових комунікацій від Університету Північної Айови.

Співавторка (разом з д-ром Крейгом Бломберґом) книг «Ефективне служіння поколінням» («Effective Generational Ministry») та «Навички для ефективного консультування («Skills for Effective Counseling», разом з д-рами Хізер та Фредом Гінгрічами).

Є практикуючою ліцензованою консультанткою. Служить директором клінічної програми консультування з психічного здоров’я та доцентом кафедри консультування Денверської семінарії. Офіційний веб-сайт: www.ElisabethNesbit.com.

Виросла в Міннесоті, нині мешкає у Денвері, штат Колорадо. Служить у піклувальній раді церкви Waterstone Community (Літлтон, шт. Колорадо).

В Україні постійно викладає у Християнському центрі «Реаліс» теми «Методи та практика психологічного консультування» та «Інтеграція консультування  та теології».

 

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.

  • Alexey Gordyeyev

    Дякую “РелЛаб” за можливість підняти цю цікавезну тему. Для цього потрібний кураж)