Хто такі сучасні атеїсти?

24
368

У сучасній Україні атеїзм, поряд з “науковим комунізмом” та “діалектичним матеріалізмом”, нерідко асоціюється з токсичною радянською спадщиною. Ці “дисципліни” в очах українських інтелектуалів, особливо старших поколінь, набувають химерних рис, нагадують про пласке та подекуди примітивне, догматичне, захищене від критичної дискусії безбожництво.
Сучасний атеїзм, втім, є знаним та достатньо гучним явищем в західному інтелектуальному середовищі. Він пов’язаний з іменами скептично та раціоналістично налаштованих науковців, філософів та публіцистів, як Р. Докінз, К. Гітченс, С. Харріс, Д. Деннет, яких називають “новими атеїстами” та навіть “чотирма вершниками” нового атеїзму, натякаючи на Одкровення Іоанна Богослова та Чотирьох вершників Апокаліпсису. Значна присутність атеїзму в інтелектуальному середовищі обумовлена тим, що атеїстів чимало серед представників інтелектуальної еліти. Дослідження аналітичного центру Pew у 2009 році виявило, що в США 41% вчених не вірить в Бога, що вдесятеро більше, ніж серед американців загалом (4% невіруючих) (Pew Research Center, 2009). У статті, співавтором якої є славнозвісний філософ свідомості Д. Чалмерс, наводяться такі дані: атеїстів серед англомовних філософів нараховується 72,8%, теїстів – 14,6% (Bourget & Chalmers, 2013). Атеїстів чимало не лише у суто академічному середовищі: в США 43% атеїстів мають вищу освіту, порівняно з 27% населення в цілому (Lipka, 2016). Зауважу, що користуюся американською статистикою не лише через її якість та доступність: американське інтелектуальне життя є домінуючим у світі, і має великий вплив на інші країни, враховуючи Україну.

В Україні в Бога не вірять, згідно даних проекту Європейського дослідження цінностей, 9,6% досліджуваних, які входять у репрезентативну вибірку (Borowik, 2013). За свіжішими даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), невіруючими в Україні вважають себе 5,6% людей. Окрім цього, молоді люди моляться дещо менше, ніж люди старшого віку (Богдан, 2016). Якби атеїзм був феноменом суто радянським, ситуація була б іншою. Молоді люди, які не виховувалися в СРСР, були би суттєво релігійнішими за попередні покоління, але цього не помітно.

Відтак, постає парадоксальна ситуація: з одного боку, атеїзм часто сприймається як вияв радянщини, а з іншого – він є суттєвим елементом світогляду багатьох західних вчених та філософів, а також наших, нерідко, молодих, співвітчизників. Постає питання: які конкретно переконання роблять людей атеїстами, кого можна з впевненістю назвати атеїстом? Що означає, коли людина каже “Я – атеїст”? Чи всі, хто називає себе в опитуваннях “невіруючими”, є атеїстами?

Питання складніше, ніж здається на перший погляд. Релігієзнавці, фактично, мало знають про те, що таке релігія та релігійність (хоча існує кілька підходів до вирішення цієї методологічної проблеми). У свою чергу, атеїзм має бути зворотнім щодо релігії поняттям, оскільки він цілковито відкидає останню.
Етимологічно, поняття “атеїзм” походить від давньогрецького а, що означає “не” або “без”, і theos, “бог”. Прямим перекладом буде слово “безбожжя”, що означає заперечення факту існування богів, невіра в існування божественної реальності. Знані філософи та теологи, як то А. МакҐрат, М. Мартін та С. Буллівант, загалом визначають атеїзм як відсутність віри в існування Бога або богів, заперечення його або їх існування. А. МакҐрат уточнює, що атеїзм пов’язаний з принциповим та інформованим рішенням відкинути віру в Бога, не може бути наслідком, наприклад, незнання про існування релігій, невірою через незнання (Bullivant, 2013). З огляду на це слова філософа 18 століття П. Гольбаха про те, що діти є атеїстами, бо не знають нічого про богів, є некоректним – атеїст має знати про існування віри в Бога/богів та вважати її хибною. М. Мартін визначає, що існує слабкий (негативний) та сильний (позитивний) атеїзм – перший пов’язаний з простою відсутністю віри в існування Бога або богів, другий – з твердим переконанням, що Бога та богів не існує (Martin, 2006). Слабкий атеїзм включає в себе інші форми світських світоглядів, насамперед, агностицизм, і через це не може вважатися атеїзмом у строгому смислі. З поглядів цих філософів можна зробити проміжний висновок: атеїзм є принциповим та інформованим запереченням існування Бога або богів.

Таке визначення видається мені обґрунтованим, однак недостатнім. Воно є цілком релевантним у контексті авраамічного монотеїзму та, скажімо, сикхізму, але не виконує своєї функції там, де заперечення існування Бога/богів недостатньо для заперечення релігії. Скажімо, боги не є центральними для архаїчних вірувань, даосизму, джайнізму, буддизму та New Age, але їх адепти точно не є атеїстами. Взагалі, з полісемантичності поняття “атеїзм” випливає багато проблем (Draper, 2017). Було би легше протиставити атеїзм теїзму, вірі у багатьох богів (політеїзм) та єдиного Бога (монотеїзм), а для заперечення всіх форм релігії як таких застосувати інше поняття, наприклад створити неологізм “арелігійність”. Доводиться, однак, зважати на обмеження природної мови, і застосовувати атеїзм саме як погляд, що відкидає всі, а не лише теїстичні релігійні уявлення.

Для поглиблення проміжного визначення атеїзму звернімося до думок його яскравих представників. Р. Докінз визначає атеїста як «людину, яка вважає, що за межами природного, фізичного світу нічого не існує; за лаштунками Всесвіту, за які можна заглянути, немає ніякого надприродного розумного творця, душа не переживає тіло, а чудеса, – окрім ще не пояснених природних явищ, – не відбуваються самі собою» (Докинз, 2008, с. 29). Це визначення передбачає онтологічний натуралізм – уявлення про існування виключно каузально замкненого світу природи, поза яким не існує нічого. Філософ К. Волтерс також вважає натуралізм основним компонентом атеїстичного світогляду, зазначаючи, що «для онтологічного натураліста не існує нічого поза природою, а природа є самопороджуючою, здатною до того, щоби бути поясненою сама через себе і позбавленою абсолютної мети» (Walters, 2010, с. 37). Якщо релігія визначається як віра в потойбічне, атеїзм постає уявленням про світ як цілковито поцейбічний. Це дозволяє уникнути того, аби називати атеїстами представників нетеїстичних релігій, як то буддизм, даосизм та джайнізм, а також представників New Age, людей, що вірять у персоніфікований або наділений психічними властивостями “Всесвіт”, у привидів, духів, тонкі енергії і т.д. і т.п.

Філософ Дж. Діллер розрізняє локальний та глобальний атеїзм – перший є запереченням Бога або богів конкретної релігійної традиції, другий – усіх їх (Draper, 2017). Самі атеїсти називають свій глобальний атеїзм «поліатеїзмом», тобто атеїзмом стосовно всіх релігій. Атеїстичні переконання, як на мене, мають означати впевненість в тому, що не існує релігії, вчення якої є істинним. Це можна вважати розширеним на віровчення в цілому, визначення атеїзму через відкидання Бога/богів. Відкидання вчення всіх релігій, твердження, що вони є хибними, є достатнім для визначення атеїзму. Атеїзм постає в якості противаги не лише авраамічному монотеїзму, але й іншим релігійним віровченням.

Так, згідно з моїм визначенням, атеїзм є чітким:

  1. Запереченням віровчення всіх релігій (враховуючи нетеїстичні) на основі переконаності в хибності цих віровчень.
  2. Ствердженням онтологічного натуралізму – уявлення про те, що існує лише каузально замкнений світ природи, який може бути досліджений науково, а поза цим світом нічого не існує.

Філософ С. Буллівант не погодився би з таким визначенням. Він зазначав, що не зважаючи на те, що “західні позитивні атеїсти” часто дотримуються онтологічного натуралізму, атеїзм як такий не містить у собі жодних позитивних поглядів, і його прихильники можуть мати різні, часто суперечливі та навіть протилежні погляди на світ. Атеїзм виступає “парасольковим” терміном для людей з різними переконаннями (Bullivant, 2013, с. 19-20). З огляду на це зауваження, важливо усвідомлювати, що визначення не є універсальним. Воно стосується теперішніх атеїстів, переконання яких зазвичай є породженням духу Просвітництва. Сучасні атеїсти розглядають науку як світогляд та ідеологію, і надихаються сучасною світською культурою. Використання терміну “атеїзм” стосовно людей, що представляють радикально інші історичні епохи та культури, видається проблематичним.

Чи є запропоноване мною визначення остаточним і повним? Абсолютно ні! Воно спирається на низку понять, які є нібито інтуїтивно зрозумілими, але спроба дати їм однозначні визначення веде до появи надто складних метафізичних та епістемологічних питань. Що таке Бог і боги? Що таке природа, яка може бути досліджена науково? Якщо наука змінить деякі уявлення та методи, чи стане атеїстом людина, яка згідно з моїм визначенням ним не була, бо вірила у щось, що раніше вважалося надприроднім? Чи може атеїст вважати, що Бога та богів немає, але не все, що існує в природі, є потенційно пізнаваним у науковий спосіб? Чи є з тих чи інших причин (наприклад, через нашу когнітивну закритість) все потенційно непізнаване божественним, сакральним? Згадаю також про те, що модерне розуміння “природи” відрізняється від тих, що існували раніше – що, якщо це поняття знову змінить своє значення?

Як завжди, філософських питань більше, ніж відповідей на них…

Джерела

Богдан О. (2016) Релігійна самоідентифікація та молитва в Україні. Київський міжнародний інститут соціології.

Докинз Р. (2008) Бог как иллюзия. Пер. с англ. Н. Смелковой. М.: Издательство Колибри.

Bullivant, S. (2013). Defining “atheism.”. The Oxford handbook of atheism, 11-21.
Bourget, D., & Chalmers, D. J. (2013). What do philosophers believe?. Philosophical Studies, 170(3), 465-500.
Draper P., (2017). Atheism and Agnosticism. The Stanford Encyclopedia of Philosophy (Fall 2017 Edition), Edward N. Zalta (ed.)
Lipka M. (2016). 10 facts about atheists. Pew Research Center. 
Martin M. (2006). The Cambridge Companion to Atheism. Cambridge University Press.
Pew Research Center. Scientists and Belief (2009). 
Walters K. (2010). Atheism: A Guide for the Perplexed. New York. The Continuum International Publishing Group Inc.

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.