Нова хвиля психоделіків у буддистській практиці

Image credit: Varvara Gorbash

Маттео Пістоно детально розглядає підхід деяких буддистських учителів, які не лише звертаються до психоделіків у своїй практиці, а й роблять їх частиною свого вчення. Текст був уперше опублікований у випуску журналу Buddhadharma: The Practitioner’s Quarterly за осінь 2018 року. Лабораторія Релігієзнавства вирішила перекласти цю статтю, бо поєднання релігії з психоделіками давно стало трендом, однак в Україні про це майже не говорять. 

У перший вечір свого курсу медитації «Подорожі лози лотоса» Спрінґ Вошем пояснює п’ять етичних заповідей: утримуватися від убивства будь-яких живих істот, крадіжок, брехні, неетичної сексуальної поведінки і вживання речовин, що змінюють свідомість. Протягом наступних двох тижнів Вошем — членкиня Ради вчителів «Спіріт-Рок» — пропонує учасникам заняття з керованої медитації, медитації співчуття і практики любові й доброти поряд з іншими фундаментальними буддійськими вченнями. І у вісім із чотирнадцяти вечорів курсу під її турботливим наглядом і під керівництвом перуанського цілителя (curandero) група з двадцяти учасників п’є аяхуаску — психоактивний настій із лози, що росте в серці амазонських тропічних лісів (активний компонент – ДМТ, – РЛ). А тоді група протягом п’яти-восьми годин медитує під впливом аяхуаски.

Від Колорадо до Каліфорнії, від Північної Кароліни до Нью-Йорка практики буддизму збираються для того, щоб поекспериментувати з речовинами, які змінюють свідомість, і обговорити їхні переваги в контексті своєї практики дхарми. У травні InsightLA спільно з Buddhist Geeks організували на цвинтарі «Голівуд назавжди» захід «Прокинутися з психоделіками», який зібрав аншлаг. Труді Ґудмен, засновниця InsightLA, Вінсент Горн із Buddhist Geek, Вошем і доктор Чарльз Ґроб, професор психіатрії та педіатрії в Медичній школі Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, обговорили сучасний перетин між психоделіками та буддійською практикою в Америці. Рам Дасс приєднався до них по відеозв’язку.

«Ми знаємо, що психоделіки — це цілком підходящий шлях до практики дхарми. Так було в 1960-х, і це досі так. Сьогодні ми спостерігаємо відродження вживання психоделіків», — каже Марк Коберґ, виконавчий директор InsightLA.

Це нове зацікавлення психоделіками збіглося з дедалі більшим визнанням їхніх потенційних корисних ефектів серед широкої громадськості — частково завдяки хвилі медичних досліджень, що почалася у 2002 році. У нещодавно виданій книзі Майкла Поллана «Як змінити своє мислення: що нові дослідження психоделіків кажуть нам про свідомість, смерть, залежність, депресію і трансцендентність» (How to Change Your Mind: What the New Science of Psychedelics Teaches Us About Consciousness, Dying, Addiction, Depression, and Transcendence) автор розповідає про дослідників, лікарів і психотерапевтів, які переконані, що терапія психоделіками скоро стане «рутинною і широко доступною в формі новаторського гібриду фармакології і психотерапії».

Насправді медична спільнота вже давно визнає терапевтичний потенціал психоделіків, але за законом лише нещодавно було дозволено знову проводити клінічні досліди з ними — після того, як їх заборонили у 1971 році. Сьогодні мультидисциплінарні команди в Медичній школі Університету Джонса Гопкінса, Нью-Йоркському університеті, Медичному центрі Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, Університеті Нью-Мехіко, Імперському коледжі в Лондоні та Цюріхському університеті вже продемонстрували, що псилоцибін (компонент «магічних грибів»), MDMA (екстазі) та LSD можуть призвести до позитивних результатів у лікуванні алкогольної та нікотинової залежності, обсесивно-компульсивної поведінки, страждань при ракових захворюваннях, депресії, тривожності і посттравматичного стресового розладу, в тому числі серед ветеранів війни. У 2016 році Федеральне управління ліками і наркотиками  США схвалило третю фазу клінічних випробувань MDMA та псилоцибіну. Обидві ці речовини, як стверджує Поллан, уже в найближчому майбутньому можуть бути виключені зі «Списку 1» — списку незаконних наркотиків. І якщо це станеться, то лікарі зможуть їх приписувати. Десятки медичних шкіл по всьому США подали запити на участь у майбутніх випробуваннях.

Молодь потрясає основи

Нові горизонти в дхармі та психоделіках переважно відкривають учителі з покоління Х і міленіали. Ерік Девіс, який часто пише на тему перетину буддизму, психоделіків та американського фольклору, сказав: «Молодь потрясає основи буддизму. Це нова гвардія вчителів після падіння впливу бебі-бумерів — хіпі. Це нове покоління вчителів цілком комфортно почувається, будучи водночас буддистами і хакерами свідомості за допомогою небуддійських засобів».

Один із таких вчителів, Вінсент Горн, учитель практик усвідомлення в Ешвіллі, штат Північна Кароліна, і засновник сайту та подкасту Buddhist Geeks, нещодавно написав короткий посібник «Медитація під психоделіками — проста церемонія» (Meditating on Psychedelics—A Simple Ceremony) для учнів та друзів, які просили його допомогти порадами про поєднання медитаційної практики зі вживанням психоделічних речовин, таких як аяхуаска, псилоцибін, пейот/мескалін і великі дози канабісу. В останні два роки у своєму популярному подкасті «Медитація під психоделіками» Горн досліджував переваги й небезпеки переплетення буддійських споглядальних практик із ритуалізованим вживанням психоделіків, запрошуючи таких гостей, як Роші Джоан Халіфакс, доктор Роланд Ґріффіт із Університету Джонса Хопкінса, а також Вошем, Ґудмен та інших.

Горн — не єдиний зі свого покоління, хто створює нові модальності та посібники для орієнтації у стані зміненої свідомості з буддійської точки зору. Лама Карма (Джастін Волл), який пройшов традиційне в тибетському буддизмі трирічне усамітнення для медитації, пише про свій досвід із аяхуаскою в Амазонії і про те, як його можна витлумачити з точки зору ваджраяна-ініціації. А минулого року відомий учитель ваджраяни зібрав у Портленді групу на заняття під назвою «Дзоґчен і психоделіки», щоб дослідити, чи психоделіки можуть відігравати якусь роль у практиці садхана, зокрема з’ясувати їхню цінність у якості «ініціатора» (abhiseka), який розширює свідомість і дозволяє людині зазирнути поза звичну реальність, або у якості «знищувача перешкод» на цьому шляху.

Навіть стара гвардія бере до уваги ці зміни, визнаючи вміння нового покоління у роботі з психоделіками та прогрес у їх терапевтичному використанні. Вчитель віпассана-медитації Джек Корнфілд, який минулого року виступав на конференції у «Спіріт-Рок» під назвою «На перетині: психоделіки та буддійських шлях», висловив думку, що нове покоління західних учителів буддизму перебуває «на порозі чогось революційного».

«Але, — застеріг Корнфілд, — це треба робити обережно і в тих етичних рамках, які запропонував Будда: так, щоб не зашкодити самим собі й не зашкодити іншим».

Обстановка й установка

Нинішні практики наполягають, що їхні досліди з психоделіками — це не відтворення безтурботної, бешкетливої галюциногенної контркультурної сцени 1960-х років. А ще це не продовження практики вживання психоделіків у 1980-х і 1990-х, яку Девіс у книзі «Зигзаг-дзен» (Zig Zag Zen) описав так: «Американські адепти тантри в усамітненні працювали з цими речовинами самостійно». Натомість буддистські вчителі і практики переглядають, переоцінюють і експериментують з психоделіками в невеликих санґхах по всій країні.

Намір та обережність — дві ключові характеристики сучасного розквіту вживання психоделіків серед буддистів. Рекреаційні тріпи під грибами чи LSD на концерті гурту Phish не слід плутати з практикою дхарми. Натомість, як сказав один учитель дзену з Вашингтона, «ми приймаємо ці речовини, які ми вважаємо ліками, у якості такого собі причастя, з прагненням зцілитися, щоб більш ефективно служити світу».

Вошем весь час підкреслює, коли її питають про аяхуаску, що це «не рекреаційний наркотик. Аяхуаска — це потужні ліки, вона лікує, і її слід шанувати й поважати».

Намір уже давно вважається головним фактором сприйняття своєї свідомості під психоделіками. Це почалося ще з Тімоті Лірі та Річарда Альперта (пізніше відомого під іменем Рам Дасс) і їхньої дослідницької групи в Гарварді у 1960-х роках. Вони називали намір «установкою», яку людина створює для себе, занурюючись у психоделічний досвід. Не менш важливою, ніж установка, є обстановка, тобто соціальне та психологічне оточення, в якому проходить досвід.

«Звісно, доза речовини не створює трансцендентний досвід. Вона лише діє як хімічний ключ: відкриває свідомість, звільняє нервову систему від її звичних схем роботи і структур. Характер самого досвіду практично повністю залежить від установки й обстановки», — писав Лірі у своєму посібнику 1964 року під назвою «Психоделічний досвід: посібник на основі тибетської книги мертвих» (The Psychedelic Experience: A Manual Based on the Tibetan Book of the Dead).

Обстановкою буддійського курсу вживання аяхуаски, який проводить Вошем, є традиційна шаманська церемонія в джунглях Перу. Не тільки тому, що аяхуаска в Перу легальна і вважається ліками для зцілення тіла й розуму, у тому числі для лікування травми, а ще й тому, що вона вважає таку обстановку найбільш безпечною та сприятливою.

«Коли ми приймаємо ці рослинні ліки у підходящій обстановці, — каже Вошем, — я сама й інші люди знову і знову переживаємо відчуття взаємопов’язаності, яку неможливо описати словами. Я не кажу про інтелектуальне розуміння, а скоріше про таку собі тілесну мудрість і любов, яка постає зсередини. Ти пов’язаний з іншими і з природою настільки глибоко, що ніколи про це не забудеш. Це така потужна зміна нашого способу сприйняття самих себе і світу. Чи досягнемо ми просвітлення завдяки аяхуасці? Ні, це не її завдання. Завдання аяхуаски — допомогти нам прокинутися. Нам все одно доведеться самим працювати над тим, щоб поводитися етично, працювати своїм серцем і розумом, служити іншим». Вступні лекції Вошем про установку, або намір, заохочують учасників прийняти ідеал бодхісатви — служіння всім істотам, навіть під час свого потужного і часто моторошного досвіду вживання аяхуаски.

У стінах храму

Дедалі частіше практики включають поняття «установки й обстановки» у традиційні буддійські церемонії та ритуали. Ванджа Палмерс більше десятиліття жив і навчав у Тассаджарі та Ґрін-Ґалч і отримав дозвіл стати вчителем від Кобуна Чіно Отоґави перед поверненням додому у Швейцарію. Він регулярно проводить п’ятиденні дзен-сессіни у Фельсенторі — своєму дзендо біля Фірвальдштетського озера. Ці сессіни передбачають тривалі періоди медитації сидячи, усвідомлені прогулянки і трудову практику в гірському храмі. Під час останніх п’яти сессінів вони з групою до сорока медитаторів також вживали психотропну речовину псилоцибін. Документальний фільм Мілоша Савіча про Палмерса, який скоро вийде, включає кадри, в яких учні підходять до вчителя у храмі, отримують мішечок з грибами, які вони мають з’їсти, а тоді кланяються Будді й повертаються до своїх дзафу.

У ваджраяна-санґхах в Орегоні, штат Колорадо, та у Вашингтоні практики вживають психоделічні речовини під час тантричних жертовних бенкетів, у тому числі підмішують псилоцибін у торму — жертовний торт, який ритуально підносять божествам, а потім з’їдають. Деякі практики вживають гриби або LSD перед початком літургії, щоб відчувати всю повноту впливу речовин протягом усієї церемонії. Одна практикантка ваджраяни у Болдері описувала, як капала одну краплю LSD піпеткою в капа́лу (ритуальний контейнер-череп) на вівтарі у якості пожертви, а другу краплю — собі в рот. Вона розповідала, що ця речовина допомагає їй позбутися звичного оманливого сприйняття самої себе і світу. Інший практик з Вірджинії каже, що магічні гриби допомагають йому на стадії генерування — під час візуалізації богів у формі світла, а також на стадії розчинення — під час відпочинку у просторій ясності розуму.

Психоделіки небезпечні?

Попри дедалі більшу поширеність використання психоделіків у зв’язку з практикою дхарми протягом останнього десятиліття, вживання психоделіків несе свої ризики. Більшість психоделічних речовин є нелегальними в США ще відколи адміністрація Ніксона внесла LSD, гриби та інші психоделічні речовини у «Список 1» — список наркотиків, використання яких ще більш строго обмежене, ніж вживання кокаїну, опіуму та метамфетаміну. Але крім того, що це протизаконно, чи може вживання психоделіків призвести до шкоди для організму чи свідомості?

До більш поширених ризиків належить «бед-тріп», про який часто розповідають ті, хто вживав психоделіки. Під час «бед-тріпу» людина переживає панічні атаки чи сильний жах, хоча це й тимчасово. Однак під час курсів зі вживанням аяхуаски в Південній Америці також сталося і кілька смертельних випадків, у тому числі непоясненна смерть вісімнадцятилітнього американця в Перу та дев’ятнадцятилітнього студента з Британії в Колумбії. За свідченнями, ці люди мали токсичну алергічну реакцію на компоненти суміші.

Вживання психоделіків також може становити небезпеку для тих, хто перебуває у процесі лікування від наркозалежності, за словами Валері (Вімаласари) Мейсон-Джон, президентки «Буддійської мережі лікування від наркозалежності» та співавторки «Вісім кроків до одужання: використання вчення Будди для подолання залежності». «Десь у душі мені цікаво було б спробувати аяхуаску. Але тоді я згадую: “Я наркозалежна”. Це ризиковано. Я не знаю, що станеться. Це може бути прекрасно — може, мені на мить вдасться відчути просвітлення. Але я не готова йти на такий ризик, бо мій розум схильний до залежності».

Мейсон-Джон підкреслює, що якщо практик дхарми хоче працювати з психоделіками, то це треба робити в терапевтичній обстановці. «[Під психоделіками] може проявитися щось із вашої підсвідомості, — каже вона. — Вас може кидати в різні боки під час цієї подорожі — а люди не знають, що з цим усім робити».

«Психоделіки — це точно не для всіх, — попереджає один учитель дзену з Каліфорнії. — Людям із латентним психозом або шизофренією чи тим, у кого коли-небудь були думки про самогубство, не можна приймати ці речовини, окрім як у клінічній обстановці. Психоделіки ніби відкривають клапан для виходу найбільш прихованих частин нашої свідомості: усі наші найглибші звички і схеми мислення й поведінки струменять назовні. При цьому у вас є широка, чітка й чиста самосвідомість, але часом її важко розпізнати в хаосі і навіть жаху психоделічного досвіду».

У своїй книзі «Змінені стани: буддизм і психоделічна духовність в Америці» (Altered States: Buddhism and Psychedelic Spirituality in America) Дуґлас Осто стверджує, що пошуки змінених станів свідомості завжди були в серці буддійської практики медитації — але існують і небезпеки. Він розповідає про свої власні експерименти з психоделіками та експерименти інших людей, які призводили до приступів психозу та параної. «Мені знадобилося кілька місяців тяжкої праці та професійної допомоги, щоб повністю відновити фізичну та психологічну рівновагу», — пише Осто, описуючи, що сталося після того, як він проковтнув таку кількість канабісу, яка викликає галюцинації.

Вошем відсіює майже 20% претендентів на участь у її курсах — або через те, що вони приймають протипоказані ліки, або через те, що вона вважає, що досвід вживання аяхуаски буде для них надто інтенсивним. Горн і Кетрін Маклін — психологиня, що була однією з провідних дослідниць психоделіків у Медичній школі Джонса Хопкінса, — наступної зими планують провести у Ямайці курс «Гриби для медитації». Вони також ретельно відбирають учасників, воліючи працювати з тими, у кого вже є досвід участі в медитаційних курсах.

«Провести курс медитації — це саме по собі вже важко, а поєднувати його з психоделіками — тим більше, — зазначає Горн. — Ми дбаємо про те, щоб люди були в безпеці і могли зорієнтуватися у своєму психоделічному досвіді, використовуючи ту ментальну вправність, яку вони виробили внаслідок попереднього навчання з медитації».

Навіть ті, хто з ентузіазмом говорить про використання психоделіків у буддійській практиці, регулярно висловлюють застереження. Вчитель дзоґчену Кіт Давмен нещодавно написав у своїй книзі «Усе є світло» (Everything is Light), що психоделіки «можуть дати можливість пережити синхронічні моменти цілковитого розуміння природи свідомості», але потім зазначив, що хоча ця ясність і необмежений обшир природи свідомості й можуть розкритися під психоделіками, проблема в тому, що це майже завжди супроводжується напливом візіонерських, галюциногенних та інших психоделічних явищ.

Існують і інші причини підходити до психоделіків з обережністю. Лама Карма, виражаючи глибоку вдячність за те, до чого йому відкрила доступ його робота з аяхуаскою і як вона його зцілила, попереджає, що психоделіки можуть суттєво підсилити еґо. «Досвід, який ми переживаємо під цими рослинними ліками, справді може підзарядити вашу особисту самсару, і вам може це здатися глибоко вивільнюючим, — пояснює він. — Деякі люди переходять від одного нібито вивільнюючого досвіду до іншого, по суті, бігаючи по колу, і при цьому весь час торочити своїм друзям про те, як це глибоко змінило їхнє життя».

Лама Урґ’єн, американський вчитель тибетського буддизму, ділиться більш екзистенційним занепокоєнням. «Не торкайтеся психоделіків, якщо ви не готові, що ваші найглибше вкорінені переконання — про вас і ваш світ — будуть не лише поставлені під питання, а й викриті як безпідставні, — попереджає він. — Ваша система переконань збудована на думках. Психоделіки — це наче розчинник, який проливають на ваші переконання. Можливо, вам доведеться спостерігати, як уся ця система розчиниться. І хоча розчинення структури переконань — це і є кінцева точка дхарми, досягнення цього за допомогою психоделіків не всім підходить».

Деякі буддійські вчителі виражають скепсис щодо того, що психоделіки можуть призвести до справжнього пробудження. Аджан Сучітто, колишній настоятель монастиря Чіттавівека, експериментував із психоделіками у двадцятирічному віці і дійшов до висновку, що вони не є шляхом до звільнення. «Психоделіки не змушують свідомість вивести на передній план свої сильні сторони, чесноти, теплоту або проникливість, — каже Сучітто. — Натомість вони роблять свідомість пасивною. Вони справді вказують на те, що реальність, сконструйована нашими чуттям, власне є сконструйованою, що це ніби закляття, накладене на нас із народження, але вони не показують, як саме це закляття було накладене або як його позбутися. Насправді вони просто накладають ще одне закляття — закляття зміненого сприйняття».

Більше того, багато буддистів вважають, що вживання психоделіків суперечить п’ятій буддійській заповіді утримання від речовин, що сп’яняють. Буддистські тексти (мовами палі і санскрит) зобов’язують практиків «утримуватися від алкоголю, вина та [інших] п’янких речовин, які призводять до безтямної поведінки».

Однак ті, хто виступає за використання психоделіків, не вважають їх п’янкими речовинами. Один учитель дзену з Вашингтона виразив це так: «Не те щоб свідомість [під психоделіками] була затуманена, а досвід — викривлений. Натомість під психоделіками знімається повсякденне концептуальне затуманення».

Але не кожного переконують такі аргументи. Деякі буддійські вчителі, у тому числі й ті, які мали безпосередній досвід психоделіків, дійшли висновку, що те, що людина переживає під психоделіками, — це таки форма сп’яніння, а отже, вживання психоделіків порушує і букву, і дух п’ятої заповіді.

«Я вважаю психоделіки менш шкідливими, ніж алкоголь, але, по суті, вони зробили мій розум лінивим, — продовжує Аджан Сучітто. — Знадобилося близько п’яти років тренувань уваги, терпіння й емоційної стійкості, щоб позбутися основних наслідків аналогічного періоду вживання речовин. І ще більше часу потрібно було, щоб позбутися уявлення, що важливо те, що розум “бачить”, тобто його зміст, а не те, що він “робить” — тобто те, чи він тримається за сприйняття і свідомість, чи відкидає їх. Для такого відкидання необхідна закоріненість у реальності, з якої природно виростають свідомість і сприйняття (як і інші агрегати), бо саме у цьому полягають вроджені сильні сторони та чесноти розуму. Тому замість того, щоб брати нові м’ячики, ми вчимося, як ними жонглювати, у школі своєї карми».

Спалити дім

Якщо є стільки застережень і занепокоєння щодо вживання психоделіків, чому ж деякі буддійські вчителі пропонують рекомендації про використання психоделіків у формальній практиці дхарми, а в деяких випадках навіть проводять курси, учасники яких вживають психоделіки? Коротка відповідь у тому, що вони переконані в користі цих речовин для психічного здоров’я практиків та їхній здатності прискорити глибинні прозріння про буддійське вчення.

«Ми читаємо про Великий Розум, як кажуть учителі дзену, або перебуваємо у просторій ясності природи розуму, як це називають тибетські вчителі — раніше для мене все це були просто поняття, навіть після двадцяти років практикування медитації, — каже один вчитель дзену з околиць Сан-Франциско, який також навчався з тибетськими ламами. — Коли ж я прийняв психоделіки, я по-справжньому пережив те, що раніше було лише філософським концептом. Мій психоделічний досвід подарував мені велику відданість дхармі».

Інша вчителька дзену з західного узбережжя США розповідала, що під психоделіками вона побачила, як ментально сконструювала своє «я» через різні ролі, які вона грає: донька, партнерка, учениця, вчителька й адміністраторка дхармічного центру — і «всі ці ролі були відкинуті, цілком і повністю, а залишилася тільки невинність, свіже знання, дитинне знання, вільне від залишків рольового виховання».

Але, за її словами, найбільш осмислена частина цього досвіду настала, коли вплив психоделіків закінчився. Хоча вона зрештою повернулася з того стану невинності до своїх ролей учениці та вчительки дхарми, проте вона каже, що так ніколи і не зібрала ці ролі докупи настільки конкретно, як раніше. Цей досвід дозволив їй нутром відчути те, що вона за багато років до того читала у Дхаммападі:

Крізь не одне коло народжень мандрував я
без винагороди,
без відпочинку,
не знаходячи будівника дому.
Болісне народження знову
й знову.
Будівничий дому — ось ти!
Тобі не відбудувати дому знову.
Усі твої крокви зламані,
гребінь на даху знищений,
занурившись у розбирання, мій розум
досяг кінця жаданням

— «Дхаммапада» 152

Після тисяч годин медитації, споглядання та інтенсивних курсів протягом останніх двадцяти років вона зробила такий висновок: «Традиційні буддійські практики не добираються до рольових ідентичностей, у яких ми всі застрягаємо».

Визнання того, що психоделіки можуть прискорити проникливе розуміння, є поширеним серед нового покоління буддійських учителів, які вживають ці речовини. Попри ґрунтовність їхніх методів і глибоку повагу до своєї практики в тхераваді, віпассані, дзені чи ваджраяні, психоделічний досвід для них є каталізатором розуміння та осяянь, що раніше були їм недоступні.

Шуґен Арнольд, настоятель монастиря Дзен-Маунтен та «Дзен-центру» у Нью-Йорку, ставиться до цього з пересторогою. «Це змушує мене задуматися про вплив нашої культури, а саме прагнення до дуже потужних переживань і сподівання, що такий досвід нас врятує, — пояснює Арнольд. — Люди шукають короткого шляху, навіть у буддизмі: вони хочуть швидко проскочити і сподіваються, що психоделіки допоможуть їм це зробити. Але ці впливи настільки поширені в нашій культурі, що варто бути обережними».

Проте Вошем, наприклад, це не стримує. «Ми зустрічаємо давніх учнів, які більше не ростуть після того, як вперше відкрилися дхармі багато років тому. Коли вони заповнюють графу про історію навчання, то наводять цілий список різних баб, лам та вчителів, з якими вони медитували. Але вони перестали розвиватися — часто це відбувається через те, що у них у серці щось застрягло. Ці речовини дають їм поштовх і звільняють їх».

Учитель дзену з Каліфорнії погоджується: «Наша практика дхарми мусить весь час вказувати нам шлях до глибших рівнів свідомості, щоб ми могли питати: “Чим насправді є життя?” і “Хто я?”». Він стверджує, що психоделіки допомагають свідомості зрозуміти: «Це життя — не те, що ми думаємо. Цей світ — не те, що ми думаємо. Цей розум — не те, що ми думаємо. При цьому психоделіки не обов’язково кажуть: “Ось що воно таке”, але принаймні вони вказують нам, що це не те, що ми думаємо. Психоделіки відчиняють ворота цікавості для тих, хто самовдоволено займається приємною, акуратно упакованою практикою».

Думки Лами Урґуєна перегукуються з думками інших учителів дхарми: він каже, що психоделіки не дають відповіді, але дають можливість відкритися для таємничого. «Шлях Будди веде нас до безіменного місця. Психоделіки також мають здатність це зробити, — стверджує він, — хоча й більш силоміць. В обох випадках ми можемо прибути в невимовне місце, де ми усвідомлюємо, що не можемо сказати нічого остаточного ні про що. Це вже сам по собі певний тип свободи».

Шуґен Арнольд пригадує нещодавню розмову з учнем дхарми, який вирішив спробувати психоделіки. «Я відповів, що це його рішення, — каже Арнольд. — Я сказав, що сподіваюся, що з цього вийде щось хороше, що він зможе включити це у свою практику і рухатися до того, щоб йому більше не були потрібні речовини. Іншими словами, якщо це слугуватиме якійсь цілі, то хай буде. Але призначення психоделіків обмежене. Мета в тому, щоб відмовитися від цього і навчитися повністю обходитися тільки власними ресурсами».

Оригіналhttps://www.lionsroar.com/the-new-wave-of-psychedelics-in-buddhist-practice/

Автор тексту: Маттео Пістоно — автор книги «Медитація: пізнайте свою свідомість» (Meditation: Coming to Know Your Mind) та «У тіні Будди» (In the Shadow of the Buddha). Інші його тексти можна прочитати на сайті www.matteopistono.com.

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.