Нові релігійні рухи в ісламі: нурджу

0
94

Попри постійну просвітницьку роботу мусульманських місіонерів, пересічні громадяни вкрай мало знають про сучасний іслам. У кращому випадку ми знаємо, що там є шиїти та суніти. Зовсім просунуті знають, що стан жінок не такий поганий, як можуть розказувати по телевізору, а найосвіченіші (заодно й найсміливіші) скажуть, що іслам нічим не загрожує Європі, принаймні не більш, ніж будь-яка інша релігія.
Саме тому вкрай парадоксальним здається той факт, що іслам мало чим відрізняється від інших релігій. Він проходить всі ті ж самі процеси, що й інші релігії. Наприклад, останні сто років всередині ісламу з’являється багато рухів, які можна класифікувати як нові (далі НРР – нові релігійні рухи). Тобто щось подібне до Церкви саєнтології або Церкви Єднання, але в основі з мусульманською теологією. Серед НРР в ісламі є такі відомі, як Ахмадія та Нація ісламу, і такі рухи, які майже не чутні в нашому інформпросторі, типу Нації Нуваубіан. Є й не такі ексцентричні рухи, які з першого погляду нічим не відрізняються від інших. Наприклад, послідовники Саїда Нурсі, яких називають ще нурджу, нурджулар, або просто нур. Це, мабуть, найуспішніший НРР в ісламі на сьогодні. Їхні ідеї максимально прості та доступні: ніякої езотеричності, УФО, антисемітизму чи ще яких-небудь витребеньок. Їхні засоби розповсюдження ідей максимально ефективні: освіта, переклади, друк та безкоштовне поширення книжок, робота з молоддю. Саме тому під час моєї останньої подорожі до Стамбула, я вирішила, що обов’язково зайду в гості до них в культурний центр.
До історії руху нурджу
Історія будь-якого НРР починається з героїчної історії його засновника (пророка,апостола, лідера – потрібне підкреслити). Саїд Нурсі народився наприкінці 19 століття на півдні сучасної Туреччини в сім’ї курдів. Швидко отримав освіту, теологічну, звісно. Почав викладати у віці 15 років. Написав коментар до Корану, що має назву «Рісале-і Нур», де виклав своє бачення ісламу та світу. Поки молодий Саїд розвивався, ставав все більш відомим та писав нові тексти, прийшов час Турецької Республіки. Молода республіка™ була втомленою від релігії та її забобонів. Секулярним республіканцям хотілося sex, drags, rock-n-roll, а не проводити дні в молитвах та навчанні, тому набожний Нурсі швидко опинився за ґратами. А потім ще раз, і ще раз, і ще декілька разів. Його учні часу не гаяли, вони переписували його книги вручну, таким чином поширюючи його ідеї. Арешти та заборони діяльності зробили свою справу – Саїд Нурсі отримав статус мученика в очах своїх послідовників, що значно підвищило його авторитет. А простота та елегантність (в певному розумінні) викладу його думок посприяли надзвичайній популярності в Туреччині. За деякий час після смерті Нурсі ситуація трошки поліпшилася, а прихильники змогли зібратися в декілька організацій, щоб поширювати вчення свого вчителя. Таким чином з’явилася мережа освітніх закладів та освітні програми, які в останні пару десятків років стали експортним товаром нурджу.
Суть вчення
Треба брати до уваги, що цей рух, хоч і є новим, але з ісламу нікуди не виходив. Більш того, ніякий абстрактний іслам не відхрещується від нурджу. Тобто суперечностей між вченням Нурсі та іншими мусульманами немає. Ось тут і полягає головний методологічний фокус. Чому тоді вони є новим релігійним рухом? Чимало релігієзнавців зламало списи. У мене є в заначці декілька міцних списів, але ж час та обсяг тексту… Тому я дозволю собі залишити це питання осторонь та послатися на авторитетів, ну хоч би на відомого турецького дослідника Хакана Явуза, який не просто вважає нурджу НРР, а ще й називає в одному з інтерв’ю їх неосуфістами. Я так далеко не стану заходити, лише наголошу, що нурджу можна вважати НРР, бо загальні риси, за якими класифікують зазвичай оці НРР, збігаються: час, умови виникнення та харизматичний лідер.
Що нового запропонував Нурсі? По-перше, це новий термінологічний апарат. Теологічна мова оновилась, це дозволило послідовникам Нурсі брати участь у дискусіях про науку, демократію, права людини та інше. І по-друге, він пропагував думку, що релігія і наука не суперечать одна одній і можуть співпрацювати. Найбільш гострим моментом в його вченні виявилось його ставлення до атеїзму та матеріалізму. Він наголошував на тому, що освіта, прогрес, нові технології та наука взагалі має працювати в злагоді з вірою в Бога. А усі «люди писання», які охоплюють мусульман, євреїв та християн, мають об’єднати зусилля та разом постати проти диктатури секуляризму. Фактично, то було запрошення до міжрелігійного діалогу. Він навіть навідувався в гості до Вселенського патріарха, коли то ще не було мейнстрімом.


Врешті-решт рух Нурджу набрав обертів та став відомим не тільки в Туреччині. Найбільш популярним напрямом для місіонерства є Середня Азія та Балкани, зараз потроху вони просуваються по Європі. В тому числі можна часто зустріти представників нурджу і в Україні. Цікавою особливістю є повна відсутність руху на арабському ринку релігійних ідей. Втім, це не так вже і дивно, зважаючи на взаємне неприйняття один одного турками та арабами.

Наразі нурджу має декілька вкрай симпатичних центрів та осередків по всій Туреччині. Ми завітали в стамбульський, який знаходиться в історичному медресе (щось на кшталт семінарії) Сінан Паша. Це дуже затишне місце, яке втиснуте між міською транспортною артерією, де курсують швидкісні трамваї, та висотною забудівлею. Вам потрібно пірнути в хвіртку на вулиці Єнічерілер, як тільки побачите досить велику усипальницю Сінан Паши, це хвилин 10 від майдану Султанахмет. У дворі медресе тихо, трамваїв та іншого галасу не чутно (чудо для Стамбула). Якщо буде бажання понишпорити по всіх кімнатках – на здоров’я. Ніхто не забороняє, навіть іноді спонукає до прогулянок кімнатами. Не дивуйтесь, якщо люди навколо почнуть виносити стільці та виставляти чай – то для вас, дорогих гостей. 
Цей центр приймає багато іноземних гостей, яким розповідають про іслам та ідеї Саїда Нурсі. Ну знаєте як це буває в інших НРР? Все, що забажаєте, аби вислухали їхні ідеї та почули про їхні проблеми. Якщо раптом вам не байдуже до таких ініціатив, не бійтеся, скористайтеся нагодою поспілкуватися.


Ще одна тема, яка пов’язана з нурджу та є вкрай болючою для них – рух Феттуллаха Гюлена, який відомий тим, що йому приписують організацію державного перевороту у 2016 році в Туреччині. Переважно журналісти бачать в гюленістах політичну силу, але то через власну неосвіченість. Насправді, цей рух так само є НРР. Гюлен зазнав сильного впливу Нурсі, через те певний час у турецької публіки було враження, ніби ці організації пов’язані. Фактично гюленісти то є нео-нурджу рух, але кого хвилюють такі тонкощі? Навряд чи спецслужби будуть розбиратися хто там оріджінал, а хто нео. Саме тому приблизно 5 років тому нурджу провели курс на деполітизацію свого руху. Дуже вчасно, треба зауважити. Завдяки тому, що нурджу проголосили повну підтримку владі та те, що для них неприпустимо займатися політикою, вони вберегли себе від переслідувань, які почалися у 2016 та продовжуються досі. Втім, це не вберегло їх від оголошення екстремістами в РФ.

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.