Релігія в Україні: хто, де та скільки?

1

Українська соціологічна кампанія Центр Разумкова наприкінці травня 2017 р. оприлюднила нове дослідження стану релігії в Україні. Науковці провели опитування в усіх регіонах країни, окрім Криму та ОРДЛО, загальна кількість респондентів – 2016. Як зазначають соціологи похибка не перевищує 2,3%. Дослідження релігійності українців Центр Разумкова проводить майже кожного року від початку створення самого Центру  у 1997 році.

Ми зібрали найцікавіші факти цього дослідження. Перше, що кидається в очі при аналізі цих даних, так це те, що в Україні поступово знижується кількість віруючих. Так, в 2014 їх було 76%, в 2016 – 70,4%, а цього року вже 67,1. Цікаво, що подібне зменшення відбувається не за рахунок зростання частки атеїстів, навпаки їхня кількість теж трохи зменшилась. В Україні стало більше людей, які вагаються, яким питання релігії байдужі, або ж яким важко відповісти.

Ставлення громадян до віри має виразний регіональний розподіл.

Смерть: що вона таке і чому її всі бояться?

0
Ілюстративний образ isha.sadhguru.org

“Жив у Багдаді купець. На базарі він побачив літню
жінку, якою була сама смерть.
Він від страху
вирішив втікти від неї та заховатися в сусідньому місті Самарра.
Однак і там зустрів її. “Чому ти
на мене так дивно дивилася,
коли побачил
а сьогодні вранці?» запитав купець.
«
Я не очікувала побачити тебе в Багдаді,
оскільки наша зустріч була призначена на веч
ір у Самаррі”.
С.Моем.

 Це вільний переказ давнього месопотамського оповідання. У ньому закладається концепція фаталізму, тобто приреченості та невідворотності усіх подій в нашому житті. З нею можна погоджуватися або заперечувати, однак чого не спростуєш, так це того, що як мінімум смерть очікує всіх нас. Якщо ця подія неминуча і станеться з кожним, тоді ж чого лякатися? Логічніше переживати щодо подій, уникнути яких є хоч якісь шанси, ніж жалітися на невідворотність. Тим не менш, люди бояться смерті…

В чому ж справа?

Суспільства, релігія та політика в Східній та Центральній Європі

1

Навесні Pew Research Centre оприлюднив результати дослідження «Religious Belief and National Belonging in Central and Eastern Europe». У цьому матеріалі  проаналізуємо основні характеристики цього регіону та опишемо настрої мешканців окремих країн. У дослідженні не враховані данні трьох переважно православних країн (Македонії, Чорногорії та Кіпру), двох переважно католицьких країн (Словаччини та Словенії), а також переважно мусульманської країни Албанії та території зі спірним статусом – Косово.

У цьому регіоні розташовані держави, які належали до Варшавського блоку. Частина з них нині стали членами ЄС та НАТО, інші знаходяться у сфері впливу Росії, а деякі перебувають у стадії переходу з одного табору в інший. Серед вірувань переважає православ’я, однак присутні католики, мусульмани та нерелігійні групи. Докладніше з релігійною ситуацію можна ознайомитись завдяки мапі нижче.

 

Характеристики релігійності

Для визначення комплексу релігійних вірувань виокремлюють три характеристики: віра, поведінка та приналежність. Тобто, це показники трьох різних факторів, які демонструють чи вірить людина у вищу силу, чи молиться вона та ходить до церкви, а також чи відносить себе до тієї, чи іншої релігійної інституції. Соціологи зазначають, що відповідно до релігієзнавчих досліджень людина може в той чи інший засіб декларувати свої релігійні погляди, однак це не завжди відбувається шляхом поєднання усіх трьох показників.

Розпочнемо з початку, з питання віри. Зі всіх країн регіону лише у двох менше половини населення вірить у Бога – в Естонії (44%) та Чехії (29%). В України середній показник – 86%. Найбільші показники в кавказьких республіках: Грузії (99%) та Вірменії (95%).

Цікавими даними є показники ритуальної поведінки. Так, у середньому католики мають вищий рівень відвідуваності церков, аніж православні.

Машина часу для дослідників релігії

Проф. Веслі Вайлдмен – тім-лід дослідницького проекту з розвитку софту, який допоможе релігієзнавцям і історикам перевіряти їхні теорії.

Це другий за привабливістю винахід після машини часу, стверджує Веслі Дж. Вайлдмен: програмне забезпечення, яке допоможе дослідникам перевіряти теорії про роль  релігій у формуванні історичних подій, і краще прогнозувати майбутнє. Вайлдмен – професор філософії, теології та етики у Школі теології Бостонського університету – є провідним спеціалістом у трирічному проекті з розробки програмного забезпечення. Програма є частиною ширшого дослідження релігії, яке у 2015 році отримало фінансування в 2,4 мільйони доларів від Фонду Дж. Темплтона та інших організацій.

Пакет безкоштовного мережевого програмного забезпечення, під назвою «Комплексна симулятивна навчальна агент-платформа» (КСНАП) (англ.: CLASP) працюватиме за зразком комп’ютерної гри-стратегії. Можна обрати або змінити налаштування, або ж ввести унікальні дані про різні елементи, включаючи географію, водні ресурси, культуру, суспільство та вірування населення. Потім користувач працює з цією моделлю для з’ясування, чи дає вона очікувані результати, – і якщо ні, то чи потрібна нова теорія.

Наприклад, вважатимемо, що ніхто не знає, чому давня цивілізація припинила вшановувати одного бога і почала вшановувати іншого протягом відрізку в 25 років. Ви робите припущення про те, що причиною була страшна посуха.

П’ятнична вечеря у Гудманів: що ми знаємо про секулярних євреїв

1

Кожної п’ятниці напередодні шабата придуркувата родина секулярних євреїв збирається на традиційну сімейну вечерю десь у південній частині Лондону. Тато постійно розгулює по хаті з оголеним торсом, бо йому пече у сосках, двоє синів, яким трошки за двадцять, весь час жартують один над одним ніби їм по 12 років, бабуся не соромиться своєї сексуальності, хоч вже і пора було б, і тільки мама лишається більш-менш розважливою, хоч і їй властиве дуже специфічне почуття гумору. Довершує цю родину сусід Джим, який щоразу з’являється посеред вечері з ідіотськими проханнями.

З першої ж серії ми очікуємо на неперевершений єврейський гумор. Можливо хтось і не стане очікувати саме на єврейський гумор, але ж знаки, які розставив режисер очевидні: на кожній вечері на столі лежить хала, на комоді в їдальні стоїть ханукія, поряд традиційний шабатній підсвічник і найголовніше – це ж вечір п’ятниці в родині Гудманів!

Чи може медитація бути альтернативою опіоїдам в керуванні болем?

Еліс Дж. Волтон

На тлі стрімкого росту вживання синтетичних опіоїдів – так, смерть Прінса офіційно визнали результатом передозування фентанілу – різні організації та експерти намагаються переосмислити стратегії контролю над болем у США. Хронічний больовий синдром є однією з головних причин непрацездатності, не кажучи вже про психологічне навантаження; втім, досі мало ефективних методів вирішення цієї глобальної проблеми, які не призводили б до появи залежності.

Минулого року Центр із контролю та профілактики захворювань США у Журналі Американської медичної асоціації опублікував нові директиви для лікарів щодо призначення опіоїдів від хронічного болю, першою з яких є рекомендація пробувати нефармакологічні способи втручання у перебіг хвороби перед зверненням до фармакологічних. У цьому ж журналі опубліковано редакційну статтю, в якій окреслено потенційну роль медитації усвідомленості (mindfulness  meditation) як альтернативи проблемі надмірного призначення лікарями опіоїдів.

Скелет Шамана

0
Ескімоський шаман у традиційному одязі. Зображення Вікіпедії.

Споглядання власного скелету – унікальна й цікава психофізична практика шаманів північних широт нашої планети. У ескімоських шаманів ця техніка входить у психофізичний досвід того, хто проходить шаманську ініціацію. Детальний опис процесу подав ще Мірче Еліаде (1907-1986) у книзі “Шаманізм. Архаїчні техніки екстазу”, а він запозичив цей опис із щоденників полярника К. Расмуссена.

Процес споглядання власного скелету майбутнім шаманом зводиться до довготривалого стану концентрації та специфічної аскези, що передбачає властивість і здатність до високої стадії трансу та візуалізації. Шаман у своїх видіннях поступово знімає із себе самого шкіру, м’язи, виймає внутрішні органи,

Медитація може покращувати мозок

300024933_9aedf3f9b1_oВісім тижнів уважної та зосередженої роботи над собою здатні викликати фундаментальні покращення у роботі мозку. Як виявили американські вчені, медитація здатна не лише розслабляти людину, розвантажуючи мозок, але й призводить до позитивних змін в областях мозку, що пов’язані з пам’яттю, співпереживанням, стресом та відчуттям власного «я».

Як мене в Церкву Великої Качки вербували

0
Чорний Крижень цієї Церкви неначе гнівно дивиться на тебе і питає: “а чого добився ти”? До речі, мене зацікавив “малий герб” Церкви Великої Качки — віряни стверджують, що це той самий Тризуб, Трішул, що й Малий Герб України і символ індуїського Шиви

Емпіричне дослідження релігій, воно ж participant observation, воно ж «практичне релігієзнавство» іноді викидає цікаві коники з дослідниками, а іноді затягує їх у незручні, чи й відверто абсурдні ситуації.
Редакційне завдання з’їздити подивитися дивну фан-релігію, яка позиціонує себе як сучасний апдейчений конкурент пастафарянства, тільки трушний, молодіжний і вітчизняний у мене викликав спершу лише роздратування.
Організація, яка себе пафосно називає «внуки Крячеслава», «найєдиноістинніша Церква Великої Качки» чи «єдина релігія, яка дійсно має сенс»

Організація досить зашифрована і чимось нагадує масонську ложу – тут є різні рівні посвяти, для яких різні правила поведінки, є різні кола наближення до Великої Качки, є якісь страшні містерії Чорного Крижня при згадці яких адепти бліднуть.

У центрі зали триметрової висоти у похмурому підвалі у самісінькому центрі Києва, куди мене привели з зав’язаними очима і забравши смартфон — фалосальний Качиний Дзьоб. Адепти на нього медитують годинами.

Практики у них відверто дивні. Мені запропонували спробувати, і я не міг відмовитися.

 

Як качканіти (не знаю, як їх ще назвати) з мене знущалися:

Мене змушували уявити себе Качкою, «відчути хвоста і розправити крила, дихаючи при цьому волом» (sic! волом!!!!) і стоячи в зігнутій позі, яку називали асаною кахка-йоги.

Довелося розКАЧуватися, кахкати, дивитися увічі живій і явно голодній качці (істота ходить по приміщенню зовсім вільно, ходить в туалет де їй заманеться – прибрати за Качкою у адептів вважається високим служінням). Іноді мені здавалося, що в цих очах дійсно є якийсь нелюдський розум, іноді здавалося, що це я собі придумую. Принаймні, так казала моя раціональна частина, яка ще щось пам’ятала з шкільного курсу зоології.

Були й ще деякі практики, про які, мабуть, не варто писати – кому цікаво, той все одно знайде Церкву Великої Качки і сам спробує.

 

Теологія і Космологія Церкви Великої Качки

Наскільки слово «теологія» приміниме до цієї релігії, яка вважає богів та віру в надприроднє ілюзіями і слабкостями людського розуму та продуктами недостатньої еволюції когнітивної системи? Мабуть, не дуже, але слово «анатідаелогія» теж звучить дивно. Люди не здатні ні уявити, ні усвідомити, ні дослідити навіть маленький шматочок космосу довкола – еволюція поки що не навчила нас оперувати космічними масштабами, але Церква Великої Качки, каже, що еволюційна робота над цим ведеться. Усі незлічимі реальні і потенційні і іншовимірні і навіть неіснуючі з нашої точки зору Всесвіти і не-Всесвіти – це Глюк Качки.  Качка – Все і Нічого одночасно і неодночасно (що б це не значило). Якщо ми будемо практикувати качину медитацію, дихати волом і робити кахка-йогу та допомагати Аватарам – втіленим у пір’я інкарнаціям Великої Качки, а у нас є шанс вийти з Глюку і в позачасовій перспективі стати рівними Качці.

 

Історія Церкви Великої Качки

Звідки це все взялося? Невідомо. Сакральна історія Церкви розповідає, що різнокольорові пір’їни, на яких записана Книга Великої Качки передаються між вищими священиками Качки (їх називають «крячеславами») вже багато-багато тисяч років, але щоб їх побачити реально, треба самому доініціюватися до рангу крячеслава, а це, наскільки я зрозумів з туманних натяків, не дуже просто і потенційно небезпечно для психічного здоров’яJ

З’явившися реально досить недавно – навряд чи церкві більше десяти років, послідовники Великої Качки з упертістю баптистів наполягають на істинності власної сакральної історії – вони вважають, що Качка вічна, що саме вона у своєму Глюці суто щоб повеселитися й розважитися наглючила (адепти старанно уникають слова «створила» стосовно Качки) життя і його еволюцію, вершиною якої, звісно ж, є Качка – бо вона може тусувати й по землі, й літати, і плавати по воді і під водою. І є якась езотерична практика, де Качка навіть здатна витримувати вогонь, але деталей мені не повідомили.

Качка втілювалася в Глюці у всіляких істот і спрямовувала у потрібному їй напрямку і еволюцію людини. Так, маловідомий українським вченим храм в Гебеклі-Тепе (Туреччина) качканіти оголосили своєю головною святинею і щороку возять туди екскурсії, щоб вшановувати неолітичні зображення качок.

 

Конкуренція

Найперша асоціація, яка з’явилася – що це релігія-стьоб на кшталт пастафаріанства. Воно дійсно так виглядає, але є й відмінності – цілком дієві культові практики і психотехніки. Однак послідовники Качки своїм головним конкурентом бачать не Літаючого Макаронного Монстра, а Двоголову Курку-мутанта – яка живе на гербі Російської Федерації та захопила мізки адептів РПЦ і «русского міра», яких послідовники Качки інакше як «зомбі» не називають.

Свою церкву вони вважажають найбігатшою у світі, тільки не фінансово, а «духовно» і мають намір швидко стати світовою релігією. Чи вдасться їм це і чому у людей такі високі амбіції? Я не знаю. Ніша, яку намагається зайняти Качка – молодіжна урбаністична релігія-прикол, дуже перспективна у світі, що стомився від «традиційних релігій» з їхньою скомпроментованістю підтримкою політиків, важкою мораллю, акцентами на гріхах та неповороткими структурами. Однак чи зможуть Качині послідовники постійно бути яскравими і підтримувати горіння свого неофітського ентузіазму роками – покаже час.

Фотографувати чи знімати відео ці дивні люди категорично заборонили –наївні, сказано ж, що нема нічого таємного, що б рано чи пізно не стало явним, особливо у добу тотальної інтернетизації людства.

Благоговіння від Природи як основа для віри в Бога

earth-aurora-borealis-norway-sky-stars-mind-blowing-wallpaper-89521-142977856711

 

Переживання, що вселяють трепет і благоговіння, такі як – споглядання Великого каньйону або полярного сяйва – можуть збільшувати нашу схильність вірити в Бога і надприродне.