Міжрелігійний діалог в окремо взятій семінарії

0
Ningma Lama Pema Dudul, Sergiy Dudko
Лама Пєма Дудул, або Пєма Тринлей Рінпоче, або ж Сергій Дудко. Він закінчив аспірантуру Інституту сходознавства в Москві, а потім кинув все та поїхав до Тибету, де провів 20 років за вченням та практиками в школі Ньїнгма, орден Катхок. І ось не так давно він отримав посвяту на розповсюдження своєї традиції на Заході.

Знайома професорка в черговий раз запрошувала всіх охочих на чергову унікальну міжконфесійну зустріч. Мене зачепила її фраза про «реальний міжрелігійний діалог» і я написала, що хочу приєднатись. Вранці наступного дня я вже їхала разом з ламою, його «неслухняними послушніками» та професоркою в Княжичі, де знаходиться молода духовна семінарія УГКЦ.

По дорозі лама весь час жартує як справжній релігієзнавець – гумор у нього міжконфесійний і вельми самоіронічний. Ось ми заїжджаємо у Княжичі, звертаємо у провулок Любомира Гузара і

Ось чому релігія – лише технологія

rabbi Irwin Kula
Ірвін Кула – рабин у восьмому поколінні, відомий своїм безстрашним ставленням до змін, — рідкісною якістю серед релігійних лідерів, які частіше тягнуться до чіткого дотримання традицій.

Цікаве бачення релігії як технології та побудови стосунків “держава-церква” висловив один з лідерів релігійної трансформації у США Ірвін Кула. Публікуємо переклад розмови з цією людиною, яка відбулася на Інноваційному саміті співпраці BIF10, у Провіденсі, Род-Айленд у 2014 році.

Кула, президент Національного єврейського центру навчання і лідерства (National Jewish Center for Learning and Leadership, CLAL) у Нью-Йорку та автор книги “Духовна туга: охоплюючи священний безлад життя”, присвятив себе розкриттю мудрості своєї 3500-літньої віри у спілкуванні зі світом.

Кула проповідує “якнайвищі інституційні бар’єри між церквою та державою” при “якомога нижчих комунікативних бар’єрах”. Він вітає міжрелігійний діалог та міжрелігійні шлюби. Він впізнає Бога не в “Оці, яке все бачить”, а в “переживанні любові, піклування і стосунків”.

Трохи когнітивного релігієзнавства. Контрінтуїтивність.

2
Паскаль Буайє досить переконливо пояснив, що молитва Качці чи бачення духів у палці – всього лише помилки когнітивного апарату. Так, саме молитва Великій Качці — це достатньо контрінтуїтивно?

У попередній статті ми розглянули основні положення концепцій Стюрта Ґатрі і Джастіна Барретта і закінчили розглядом 5 характеристик, які необхідні релігійному агенту для успішності. Останнім пунктом була контрінтуїтивність. Поясню, що це за характеристика і чому вона так важлива у когнітивному релігієзнавстві.

Трошки передісторії. Вчені завжди намагалися зрозуміти як працює свідомість. Для цього розроблялися різні теорії та концепції. Так у XIX ст. була популярна френологія – псевдонаука, яка виходила з передумови, що будова черепу людини напряму впливає на її розумові здібності. Її послідовники навіть вважали, що за формою людської голови можна виявити її кмітливість. За століття цю гіпотезу спростували, а на зміну їй у другій половині ХХ ст. прийшла ідея «модулярності свідомості».

Якщо релігія – побічний ефект сексу, чи значить це, що Бога не існує?

sculpture The Ecstasy of Saint Theresa by Gianlorenzo Bernini
Фото скульптурної групи Лоренцо Берніні XVII ст. «Екстаз Святої Терези» у церкві Санта Марія делла Вітторія в Римі. Джерело: Wikimedia Commons

Блогери Scientific American Карен Шрок і Дж.Хорган звернули увагу на те, що люди з синдромом Аспергера, який вважається легкою формою аутизму, не схильні приписувати події свого життя «вищій або надприродній силі». І навпаки – прагнення нібито здорових людей бачити «волю чи мету» у випадкових подіях може походити від гіперактивного модулю «теорії свідомості» (Theory of Mind, ToM) — вродженої здатності сприймати відчуття, емоції та наміри інших. Віра – патологія, так само, як і її відсутність. По суті, ми всі божевільні. Хто б сперечався?

Поєднання релігії з ТоМ виглядає дуже правдоподібним. Антрополог Стюарт Ґатрі викладає схожу гіпотезу у книзі «Обличчя в хмарах: нова теорія релігії» (1995), де пояснює феномен релігії антропоморфізмом – «наданням людських рис неатропоморфним об’єктам чи подіям». Ґатрі стверджує, що наш антропоморфізм є вродженою адаптивною рисою, яка збільшувала шанси наших предків на виживання.

Трохи когнітивного релігієзнавства. Теорії релігії

3
Гілка на березі річки уважно вдивляється у твою душу. Її очі – очі духів, рот – паща демонів. (photo credit: religiousstudiesproject.com)

У попередній частині ми підійшли до поглядів першого когнітивного релігієзнавця Стюарта Ґатрі.

Ґрунтуючись на даних еволюційної і дитячої психології Ґатрі вважає, що в процесі пізнання людина використовує певні засоби, моделі для пояснення довкілля. Це потрібно для виживання. На початковій стадії розвитку свідомості ці моделі найпростіші. Однак вони є і найбільш «економічними». Тобто такими, що потребують якомога менше розумових зусиль. Це цілком природно, адже організм людини завжди намагається витрачати менше енергії для вирішення певних завдань. Якби цієї установки на збереження енергії не було, ми як біологічний вид не витримали б природного відбору.

Депривація сну для лікування депресії

Депривація сну відома релігієзнавцям як практика, яка супроводжує, мабуть, всі релігії людства, про які є детальні письмові згадки. Зазвичай її мета – введення людини в стан зміненої свідомості через виснаження і самопримус до зосередження, де людина стає чутливіша чи “відкритіша” для релігійного досвіду. Прикладів з різними співвідношеннями спання-неспання тисячі: від шаманських ініціацій до православних всеношних і невротизуючих практик кастанедівців.

Нещодавно у Медичній школі Університету Пенсильванії провели дослідження, яке дало інсайт в один з “побічних” для релігії ефектів снодепривації, важливих для психічного здоров’я.

Виявилося, що депривація сну, якщо практикується у контрольованих умовах швидко зменшує симптоми приблизно у половини пацієнтів з депресією.

Трохи когнітивного релігієзнавства. Вступ.

2
Давайте помолимося Великій Дзьобатій Качці. Це, принаймні, не так банально як молитися Мікі Маусу чи Зубній Феї.

Перше питання, яке мені задають, коли чують чим я займаюсь: «Яке-яке релігієзнавство?». Прикметник «когнітивне» походить від «cogito», мислити. Сама ж когнітивна наука займається широким колом питань, які об’єднані навколо «загадки людського розуму», починаючи від механізмів його діяльності, закінчуючи впливом різних ділянок мозку на процеси мислення. Когнітивне ж релігієзнавство досліджує питання пов’язані з релігією, свідомістю віруючої людини, виникненням релігійних образів та поширенням одних вірувань і занепадом інших.

Ця галузь сформувалась у другій половині ХХ століття і стала відповіддю на кризу релігієзнавства. Суть її полягає в різних способах дослідження релігії

Знайомство з Трансцендентальною медитацією

4

Ми живемо в сучасному мегаполісі. Постійні колотнеча, поспіх, величезні об’єми інформації. Людина втомлюється. Відпочити? Як знайти час, коли робота, корки на дорогах, сім’я, діти, спортзал. Часу геть немає. Але вихід є. Рух Трансцендентальної Медитації (ТМ) пропонує рецепт, як впоратись з цим всім безладом. Обіцяють, що 20-ти хвилинні медитації двічі на добу зроблять з тебе, юзернейм, Брюса Всемогутнього. І всього лише за 40 хвилин в день. Менше ніж треба, щоб доїхати з Троєщіни до Майдану.

Приблизно так я сприйняв рекламу ТМ в неті.

Що робити релігієзнавцю, коли телефонує журналіст

3

Алістер Кроулі у романі «Місячне дитя» пише про один важливий тип спілкування: «щодо Вашого зауваження про спілкування з медіумами … дозвольте пригадати парадокс магіки. Пам’ятаєте, в одному розділі Біблії один за одним ідуть вірші, перший з яких радить відповідати нерозумному за безумством його, а другий — не відповідати йому? … Є два шляхи мати справу з опонентом: один полягає в боротьбі з ним на його ж землі, а другий — у піднесенні на вищий план. “Ви можете перемогти вогонь вогнем, або водою”. Що цікаво, в російському перекладі «mediums» постало як «газетчики». Дійсно, медіа — це множина від медіума, і преса є найпотужнішим каналом передачі думки від виробника споживачеві.

У житті кожного релігієзнавця може постати драматичне питання зв’язку з пресою.

Феномен царє-дрочерства

0

У північного сусіда відбувається чергове загострення ПМС  публічної дискусії: Рашку не слабо колбасить від царя. Ні, не від героя пісень українських вболівальників. А від реального неживого їхнього царя, правда з зіпсованим строком використання, років так на 100. Проблема складна: одні хочуть на нього публічно рукоблудити, а інші кажуть: «̶т̶у̶т̶ ̶ж̶е̶ ̶д̶є̶т̶і̶» «у нас світська держава, а тому свої релігійні вподобання лишить при собі». Здорова людина згодиться з останніми. Однак, цікаво звідки взялась перша категорія людей. Збоченці вони такі – притягують загадковістю.