Феномен фундаменталізму

Що таке релігійний фундаменталізм? Коли він виник? Що собою являє? Як розповсюджується та чому мракобісів і фанатиків стає все більше? На ці та інші запитання відповідатимемо у матеріалі нижче.

Спершу проясню терміни. Хоча вони дуже близькі за значенням, проте мають дещо відмінні значення. Мракобісся – це вільний переклад церковно-слов’янською латинського obscurans. Буквально – затемняючий. Рух проти Просвітництва, науки та прогресу. Первинно означав політику обмеження розповсюдження знань серед населення. Передбачав, що темними масами має правити освічена верхівка.

Фундаменталізм первинно розумівся, як повернення до основ віри, до її фундаменту. Нині цим словом прийнято називати «реакцію зі сторони суспільства, чиє спокійне, комфортне та розмірене існування було порушено. В основі фундаменталізму лежить намір повернути втрачену стабільність, відновити систему координат. З цим пов’язана безкомпромісність, любов до простих рішень, пошук твердих, непорушних основ» (релігієзнавець Д. Узланер).

Сам термін з’являється наприкінці XIX століття. Він народжується в середовищі американських протестантів. Вони протестували проти модерну. Цікаво, що католики в боротьбі з модерном використовували владні важелі. Це згодом вилилось у Перший Ватиканський Собор з його догматичною конституцією Pastor Aeternis. Нею проголошувалась непомильність папи у віроповчальних питаннях. Американські протестанти не мали єдиної ієрархічної структури та відреагували на ці події в дещо інший спосіб. Вони створили рух за повернення до основ (фундаменту) християнського вчення.

Рух постав як відповідь на розвиток науки, критичного вивчення Біблії, формування біологічних концепцій (дарвінізму) і ліберальної ідеології. Історично ті з протестантів, хто непохитно вірив у сформульовані 5 основ стали зватися фундаменталістами:

• Богонатхнення Біблії Святим духом, наслідком якого є безпомилковість Святого Письма.
• Непорочне зачаття Христа.
• Віра в те, що смерть Христа була відкупленням гріха.
• Тілесне воскресіння Христа.
• Історична реальність Христових чудес.

Особливо важливим був перший пункт. У середовищі фундаменталістів існувала група крайніх буквалістів. Можна сказати, що вони й були ядром. Пізніше термін значно трансформувався і сьогодні має радше негативну конотацію. Варто пам’ятати, що з самого початку фундаменталістами називали лише деяких протестантів, пізніше він поширився на всіх представників релігійних течій, які у вузькому значенні виступали за буквальне прочитання Святого Письма, в широкому сенсі – виступали проти модерну як такого.

Після Ісламської революції в 1978 р. термін почали вживати стосовно ісламу. Внаслідок певних обставин протесний рух набрав виразно антиамериканського забарвлення. Через це поняття фундаменталізму розширили та поглибили, включивши до нього супротив глобалізації. Відтепер всіх, хто виступає проти процесів глобалізації та лібералізму часто теж називають фундаменталістами.

Різні християнські конфесії перебувають у різних соціальних та культурних реаліях, відповідно і реакції на зміни цих реалій будуть різні.

Католицька церква відреагувала на модерн посиливши папську владу та оголосивши infabilitas ex cathedra.

Протестанти виступили проти тогочасної науки, а особливо проти еволюціонізму та дарвінізму. Апогеєм чого став так званий «Мавп’ячий процес».

Натомість православна церква протиставила модерну Святе Передання. Більше того Передання стало абсолютизуватись і догматизуватись, а не реально вивчатись.

Однак тут слід внести прояснення. Фундаменталізм не завжди тотожний традиціоналізмові. Так сталось, що в православній традиції, передовсім російській, вони збіглися, проте так є не всюди.

Внаслідок цього традиція підмінила собою саму основу віровчення. Тому в православ’ї, а особливо в його російському варіанті важливішим є не Святе Письмо, а Святе Передання. І за його втілення змагаються вірні. Проблема лише в тому, що Передання дуже часто є відбитком тих соціо-культурних реалій, в яких воно виникло. А відтак апеляції до життя згідно Передання вимагають перебудови сучасного соціуму на зразок бажаного. Простіше кажучи, щоби православним фундаменталістам жити згідно Передання (в буквалістському його прочитанні) треба створити Середньовіччя тут і зараз. При чому Середньовіччя не стільки в його технічному вимірі (хоча і це також), скільки в соціальному. Без прав людини, без релігійної свободи, без права приватної власності, але обов’язково з паном та його правом першої ночі.

Послідовний фундаменталізм не сумісний з сучасними формами суспільного життя, принаймні в демократичних країнах. Відбувається зіткнення двох взаємовиключних форм соціального буття, що цілком реально може провокувати громадянський конфлікт.

Для розуміння психології фундаменталіста раджу подивитись стрічку режисера Кирила Серебреннікова «Учень». Це фільм про російського старшокласника, який увірував в Бога. Важлива деталь – він вірянин, проте майже не церковний. Він самостійно вивчає Біблію та цитує її щодня (в російському, а не церковно-слов’янському перекладі). Він безкомпромісний та як наслідок – агресивний. Він буквально сприймає написане в Біблії, не роблячи жодних поправок на історичний контекст, в якому писався текст Святого Письма. Він вимагає від однокласників строгості і буквального виконання слів Біблії. Він протестує проти плавання в басейні разом з дівчатами, зриває уроки біології. Примітно, що він повторює класичний аргумент прихильників креаціонізму – чому сучасні мавпи не еволюціонували, демонструючи поверхове знання теорії Дарвіна. Показовим є епізод фільму, де він заради відстоювання своїх поглядів готовий влаштувати вбивство вчительки. Людина, для якої цінність власних поглядів важливіша за життя іншої людини явно в конфлікті з Євангелієм. Ісус дав заповідь «люби ближнього свого як самого себе» [Мт. 22:39].

Загалом останнє є найголовнішою проблемою фундаменталізму та релігійної агресії. Фрагментарне знайомство з сакральним текстом, намагання його підлаштувати під власний світогляд і таким чином обґрунтувати священним авторитетом свою приватну позицію, вкупі з принциповістю релігійних постулатів породжують релігійну нетерпимість.

Чому фундаменталізм є популярним? Він дає прості рішення. В цьому його спорідненість з популізмом. Він ділить світ на чорне і біле.

Виникає цілком логічне питання чому фундаменталізм є популярним? По-перше, тому, що він дає прості рішення. В цьому його спорідненість з популізмом. Він ділить світ на чорне і біле. Хоча ми прекрасно розуміємо, що реальність набагато складніша – навіть в сірого, як відомо, існує 50 відтінків.

Фундаменталізм – це, з однієї сторони, фейк, а з іншої — метанаратив. Якщо ти знаходишся всередині цього наративу, все логічно і на все є пояснення. Це дуже схоже на теорію змови – на все в тебе є аргумент, і все якось дуже добре сходиться. Аж занадто добре, щоби бути реальністю. Якщо ж ти дивишся на фундаменталізм ззовні з попкорном в руках, тобі буде неважко побачити «режисерські ляпи».

З точки зору мозку вірити легше ніж сумніватися

Нейрофізіологічні дослідження показали, що активність мозку більша під час недовіри ніж під час віри. Це означає, що для недовіри (тобто критичного погляду на речі) потрібно більше розумових зусиль. Отже вірити з точки зору мозку легше, ніж сумніватися – пише The Daily Beast. Та й, врешті решт, якщо постійно думати, аналізувати, співставляти, то коли жити? Простіше схвати те, що дали і відпочивати, розважатись, короче кажучи «не паритись».

багато вірян не дуже орієнтуються в основах своєї віри.

Психолог Джастін Барретт на основі психологічних експериментів довів існування в свідомості людини двох рівнів сприйняття надприродного: базового (простого) та теологічного (складного). Так ось фундаменталізм є простою моделлю сприйняття. Оскільки дуже часто буквально сприймає вчення, вихоплює цитати з контексту та є обмеженим. Противага цьому – адекватне сприйняття вчення з розрізненням буквального і алегорії, розумінням контексту, а також цілісним сприйняттям тексту. Звичайно другий варіант є більш складним. Він вимагає більших розумових зусиль. Мозок в умовах постійної зайнятості схильний обирати менш енергозатратні варіанти рішень. Саме тому багато вірян (і навіть постійно практикуючих) не дуже орієнтуються в основах своєї віри. Їхня свідомість зайнята поточними справами: як виконати завдання шефа, купити додому їжі та заправити автівку. На з’ясування питання про взаємовідносини осіб всередині Святої Трійці у звичайної людини не вистачає ні сил ні часу. Це стосується не тільки релігії. Наш брат може бути сто разів критично мислячий, проте вестися на якійсь фейки в галузі медицини чи сільського господарства. Кожен з нас бодай раз клікав на оголошення «я позбувся ___, треба всього лише…».

В принципі це все нормально і навіть еволюційно обумовлено, нічого страшного в цьому немає. Треба лише не вдавати з себе експерта зі всіх питань, а поступатись у вирішенні тої чи іншої проблеми професіоналу своєї справи. Епоха вчених-енциклопедистів скінчилась, людське знання з того часу багатократно збільшилось і продовжує подвоюватись майже щорічно. А тому і питання нейтралізації фундаменталізму лежить у цій сфері. Коли релігійними питаннями будуть займатись фахівці та дипломовані богослови, а не священики-випускники ПТУ, тоді і рівень освіченості серед вірян буде вищий, а там і рівень фундаменталізму впаде (не повністю, бо завжди є певний відсоток фріків).

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.