Попіл та масло — як бразильці до посту готувалися

0
135
Бійка між Карнавалом і Постом (Пітер Брейгель старший)

Колись Іоан Ліствичник написав дуже розумну річ, яку, однак, важко зрозуміти: для мирянина коренем усіх негараздів є сріблолюбство, а для ченця — обжерливість (Слово 26). Він пропонує навіть у крайніх випадках, коли вже дуже хочеться щось захом’ячити, віддатися якомусь іншому гріху, наприклад, марнославству. Адже марнославство здорову людину не здолає, а може відволікти, тоді як обжерливість та грошолюбство тягнуть за собою всі інші гріхи.

Здалека ненажерливість не виглядає особливою проблемою, втім коли людина стикається з харчовими обмеженнями, вона часто гостро відчуває дискомфорт від зміни режиму та посиленого наступу бісів/джиннів… Психологічний стан, викликаний різким переходом до посту, з подачі одного відомого богослова увійшов до православного дискурсу як «молитовне озлоблення». Схожі зміни є й у поведінці багатьох мусульман на початку рамадану, піст яких має свою специфіку, порівняно з православними. Цікавий опис посту в Марокко подає в своїх спостереженнях Тахір Шах: «У Рамадан слід бути дуже обачливим. Не можна ні на кого давити. У людях наразі щось перемикається, і вони просто злітають з котушок. Розумієш, курці навколо залишилися без нікотину. В них усередині справжня хімічна буря». Дійсно, різкий перехід непідготовленої, і часто не надто віруючої людини до режиму посту викликає невротизований стан, озлоблення, особливо якщо з неба не ллється барвистим потоком благодать, а решта життєвих умов не змінюється автоматично на краще.

Відтак у різних спільнотах виникли різні, але схожі способи підготовки до посту. Всім відома православно-слов’янська Масляна, яку наразі святкують і в Україні, але функціонально схожий на неї і бразильський Карнавал. Його завдання таке ж: вивести людину за межі повсякдення та підготувати до зміни режиму під час посту. Взагалі, гучне святкування карнавалу перед початком великоднього посту було дуже поширене в Західній Європі, але поступово звелося до дуже невимушених форм, так само як невимушеним є і секуляризоване сприйняття посту. Натомість у Бразилії карнавал щороку святкують гучніше, секуляризація поєдналася з комерціалізацією, тож очікувати найближчим часом припинення цієї практики не доводиться. Що ж у ній залишилося релігійного?

 

«Ілі-Ілі» чи «Іле-Іфе»

Бразильська культура поєднала в собі католицизм і традиційні вірування йоруба, і в публічних заходах це завжди так чи інакше проявляється. Найбільший вплив африканських вірувань, зокрема, кандомбле, простежують у баїянському карнавалі. Він не такий популярний, як аналог у Ріо-де-Жанейро, але в ньому найбільше Африки. Карнавал 1987 року навіть прямо був присвячений Нігерії — країні, звідки приїхали чорні раби зі своєю традицією Іле-Іфе. Палку прихильність баїянського населення до традиції йоруба та африканських богів засвідчував ще Жоржі Амаду в численних творах, і ця прихильність не зникла досі. Зокрема, перед карнавалом у Баїї відбуваються жертвопринесення, роздавання солодощів, ворожіння. Самба, капоейра й аше як невід’ємні частини бразильського карнавалу також пов’язані з кандомбле, як і джаз пов’язаний із вуду. Постійна йорубізація карнавалу призвела до того, що вже у ХХІ столітті почали виникати т.зв. «євангелічні блокос», що використовують простір карнавалу для християнської агітації, протистоячи африканським віянням.

 

Блокос та агітація

Блокос — це окрема команда, одягнена (сьогодні часто — роздягнена) в уніформу, яка презентує свій район, свою школу самби чи ідеологічну програму на карнавалі. Жоржі Амаду писав у «Лавці чудес», що карнавал є місцем політичної агітації, і дуже важливо — під виглядом карнавалу тривалий час могла існувати політична агітація йорубанських традиціоналістів і негритюдників. Просування йорубанської культури є головним завданням таких блокос, як створений у 1974 році Ilê Aiyê. Інші блокос просувають інші ідеології – блоко Езекіля Тейшейри, створений у 2007 році, є євангелічним, блоко “Afoxe Filhos de Ghandi” в 1960-х роках просували пацифістську ідеологію свого кумира, а блоко “Dops Basement” на цьогорічному карнавалі організують праві партії як антикомуністичний захід.

Але все ж найбільш поширеним трендом є саме афро-бразильський, і команди що його презентують, називаються загалом блокос-афрос, або афро-блокос. Ідеологія блокос-афрос полягала в боротьбі проти експлуатації чорного населення Бразилії, а відтак значною мірою була орієнтована на лівий, соціалістичний дискурс. Разом із тим, якщо ліві інтелектуали Баїї та інших урбанізованих штатів намагалися відійти від релігійних ритуалів на карнавалах, звичайне чорне населення палко підтримує кандомбле як частину своєї ідентичності.

 

Кандомблицизм, афро-бразильський синкретизм на марші

Хоча може виникнути враження, що бразильці — чисті язичники, і лише ховають свою справжню віру за християнством, це не так. Насправді не можна звинувачувати людину в тому, що вона не є християнином, лише тому що вона не відтворює життя Антонія Великого чи Томи Аквінського. Людина, яка вважає себе християнином, має на це право навіть коли її віра чи культова практика дещо відрізняється від прийнятої на соборах. І кандомблезований католицизм у Бразилії, так само як сантерізований католицизм на Кубі, залишається дуже авторитетною традицією. Церква навіть змогла уникнути стереотипного для лівих кіл уявлення про співпрацю з класом гнобителів, давши своїм парафіянам «теологію звільнення» в середині ХХ століття. З іншого боку, бразильський протестантизм ставиться до кандомбле з меншою толерантністю, але його боротьба змушує також адаптуватися до умов, які виставляє суперник. Так з’являються не тільки «євангелічні блокос», але також «капоейра Христа», які водночас виступають і проти культу чорних богів, і проти культу римських святих, але проповідь здійснюється тими ж методами, до яких усі звикли, — танці, пісні, фізичні вправи, карнавал.

 

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.