Психологічні причини віри в паранормальне

0
157

Незважаючи на успіхи науки та зростаючу доступність наукового знання, що мали схилити переважну більшість людей на бік раціонального світогляду, у 21 столітті чимало хто зберігає, і навіть набуває віру в паранормальне. Важко уявити людину, яка тією чи іншою мірою на стикалася з вірою у екстрасенсів та позачуттєве сприймання, астрологію, телепатію та телекінез, чаклунство та відьомство, зцілення завдяки пірамідам та талісманам, привидів та злих духів тощо.

У США у певний різновид паранормального вірять три чверті громадян. Екстрасенсорне сприймання вважає існуючим 41% опитаних, будинки з привидами – 37%, астрологію – 25% (Moore, 2005). Стосовно нашої країни відповідних статистичних даних мало. На популярність віри в паранормальне непрямо вказують перегляди телевізійних шоу на кшталт “Битви екстрасенсів”. Багато апеляцій до екстрасенсорики, астрології, пророкування є в інших медійних матеріалах. Згідно з даними соціологічної групи “Рейтинг” (2017), 15% українців довіряють народним цілителям та екстрасенсам у справі здоров’я та лікування.

Паранормальне принадне для людей, які мають різні статки, інтелект, рівень освіти та масштаб особистості. В одному з матеріалів BBC згадується історія про У. Черчілля, який невдовзі після завершення Другої світової війни, ввечері після душу, зустрів привид американського президента А. Лінкольна. Незворушний, хоча й зовсім голий, сер Уінстон привітався та сказав, що пан президент застав його зненацька, після чого привид посміхнувся та зник (Robson, 2014).  Сер А. К. Дойл також брав участь у спіритичних сеансах, а математик і логік А. Тьюрінг вірив у телепатію (Ibid.).

З історичної точки зору віра в паранормальне не є чимось унікальним. З давніх-давен люди вірили у магію та злі сили, свідченням чого є численні етнографічні розвідки та художня література, присвячена минулому. Натомість, така ситуація дивує, бо розвиток науки та технологій є безпрецедентним, а раціональне мислення, що лежить в основі цього розвитку, заперечує подібні вірування.

Традиційні релігії також загалом не схвалюють магічні практики, а подекуди й прямо їх забороняють. Наприклад в ісламі чаклунство та віра в нього вважаються поряд з, наприклад, вбивством та відбиранням майна у сироти, великими гріхами, які не прощаються. Деякі мусульманські юристи прирівнюють подібні практики та вірування до багатобожжя (ширк) та невір’я (куфр) (Кардави, 2005).

 

Поняття паранормальних вірувань

Давньогрецький прийменник para означає “за межами”, “поруч”, “проти”. Під паранормальними віруваннями розуміють погляди, які виходять за межі наукової картини світу, відкритих наукою природних принципів. Синонімами паранормальних вірувань є поняття “забобони”, які не використовуються в науковому дискурсі, “окультні вірування”, “магічне мислення”. Поняття “езотеричних” та “New Age поглядів” частково ідентичні вірі в паранормальне, однак можуть означати й інші явища, через що для розуміння, про що йде мова в конкретній ситуації, варто звертатися до контексту. Наприклад, традиційний містицизм також підпадає під визначення езотерики, а паранормальні вірування можуть бути пов’язаними не лише з New Age, але й з побутовою архаїкою.

Деякі автори звужують визначення паранормального, розуміючи під ним наслідок змішування онтологічних категорій, тобто явищ фізичного, біологічного та психічного. Об’єкти фізичного, біологічного або психічного характеру мають у межах паранормальних вірувань властивості іншої онтологічної категорії. Прикладом є здатність думок, психічних явищ рухати сторонні предмети, тобто впливати на предмети фізичного світу (згадується славнозвісне “думки матеріальні”, “візуалізуй бажане – і отримаєш його” тощо). Інші приклади: існування духу окремо від тіла та телепатія, тобто подолання психічним явищем (психічна єдність особистості, мислення) фізичних меж простору. З іншого боку, фізичні об’єкти можуть мати в уяві віруючих фізичні властивості: вода, домашні фотографії та меблі – пам’ять та емоції тощо (Lindeman, 2017).

З огляду на останнє визначення, віра в інопланетних прибульців, сніжну людину або лохнеське чудовисько не є вірою в паранормальне – радше це уявлення про звичайний світ, які просто не підтверджені даними об’єктивного спостереження.

 

Паранормальне і психічна патологія

Із опису незвичності та ірраціональності паранормальних вірувань постає питання – може люди, які вірять у такі речі, є просто душевнохворими?

Подекуди на це питання можна відповісти ствердно. Нав’язливе звіряння свого життя з гороскопами, нищівний страх перед віщуваннями гадалок і тому подібне можуть свідчити про патологічний стан, особливо якщо вони виникають зненацька та заважають звичайному життю.

Люди з діагностованими психічними розладами значно частіше вірять в паранормальне, аніж умовно здорові індивіди. Нерідко віруючі в паранормальне мають помірні ознаки психічного неблагополуччя (Dein, 2012). Особливо пов’язаними з вірою в паранормальне є такі особистісні риси, як паранойяльність (підозрілість та заклопотаність власною владою), шизотипія (схильність до незвичайних ідей та оригінальність на межі з ексцентричністю) та нейротизм (підвищена тривожність та емоційна нестійкість).

Низка досліджень показала, що особи, які пережили насильство у дитинстві, схильні вірити в паранормальні явища та мати паранормальний досвід суттєво більшою мірою, ніж ті, чиє дитинство було благополучним. При цьому не було виявлено відмінності в релігійності цих груп осіб. Умовно кажучи, насильство або згвалтування у дитинстві суттєво підвищує ймовірність віри в екстрасенсів, але не традиційної віри в Бога (Perkins & Allen, 2006).

Неможливо, однак, звести усю множину віри в паранормальне до психічних розладів, назвати це маячнею та уникнути розгляду інших, суттєво важливіших чинників такої віри. Паранормальні вірування самі по собі не є ознакою психічного нездоров’я, хоча подекуди йдуть з ним пліч-о-пліч.

 

Рівень освіти та віра в паранормальне

Визначення паранормальних вірувань дає деякі підстави гадати, що вони властиві людям менш освіченим. При цьому варто пам’ятати приклади таких інтелектуальних та освічених людей, як згадані У.Черчілль, А. К. Дойл та А.Тьюрінг.

Дослідники-психологи протягом тривалого часу вивчали відмінності віруючих у паранормальне та скептиків у когнітивних здібностях: рухливому та кристалізованому інтелекті, пам’яті, здатності мислити логічно тощо. Як правило, відмінності були незначними, а то й відсутніми (Lindeman, 2017).

Загалом, емпіричні дослідження підтверджують цю тезу. Вони з очевидністю демонструють, що освіта знижує паранормальні вірування через такі механізми, як навчання аналітичному та критичному мисленню, що дозволяє ефективно відкидати безпідставні твердження. Головним чинником заперечення паранормального є саме аналітичне мислення, тобто не проста сума знань, а когнітивний компонент (Aarnio & Lindeman, 2005).

Аналітичне мислення та свідома критика є інструментами, які, однак, не завжди можуть вмикатися. Як не дивно, в деяких випадках паранормальні вірування переважають серед освічених людей, на противагу скептичнішим особам з нижчою освітою. В одному індійському дослідженні було виявлено, що належність до християнства (на противагу індуїзму, ісламу та сікхізму), рідше відвідування храмів своєї релігії та вищий рівень освіти позитивно статистично пов’язані з паранормальними віруваннями. Автори дослідження пов’язують ці ефекти з тривогою через економічне зубожіння, соціоекономічні конфлікти та безробіття. Ймовірно, освічені люди мають вищий за інший рівень домагань, тому той самий соціоекономічний статус робить для них більш принадними паранормальні вірування, які дозволяють відновити контроль над своїм життям (Kaur & Zinta, 2017).

Напрошується висновок, що відчуття контролю над своїм життям та гарантія безпеки дають людині можливість скористатися своїм аналітичним та критичним мисленням, і потужніше притлумлюють паранормальні вірування, аніж сама по собі здатність до такого мислення.

 

Когнітивні пояснення віри в паранормальне

Мислення людей, що вірять у паранормальне, іноді схоже на дитяче. Вони схильні пояснювати звичайні події через апеляцію до магічного, суттєво перебільшувати сенс випадкових збігів події. Швейцарський психолог та поцінувувач усього архаїчного та втаємниченого К. Юнг назвав такі збіги “синхроністичністю”. Юнг описував синхроністичність як позапричинний зв’язуючий принцип. Цей принцип передбачав смислові, а не причинні збіги – такі, що сприймаються окремою людиною як значущі. Із читання його однойменної роботи (Юнг, 2003) важко з’ясувати, чи вірив він у об’єктивний зв’язок збігів подій (знаючи його особистість, на це питання можна відповісти ствердно), що з огляду на здоровий глузд здаються випадковими.

Втім, для численних вірян цей смисловий зв’язок здається очевидним: якщо я задаюся питанням, чи варто мені щось робити, а хмари за своєю формою нагадують посмішку, то це “Всесвіт” “хоче” він мене, аби я це зробив. Інший приклад стосується астрології: фізичні об’єкти на величезній відстані впливають на земну долю людей, обумовлюючи їх мислення (психічний аспект), а також життя, хвороби та смерть (біологічний аспект).

Досліджувані з паранормальними віруваннями оцінюють пари початково незв’язаних між собою слів як більш зв’язані, ніж скептичні досліджувані (Lindeman, 2017). Інший швейцарець, класик психології дитини Ж. Піаже стверджував, що останнім властиве змішування онтологічних категорій, зокрема приписування фізичній природі фізичних намірів (як-то “Хмари утворюються, щоби йшов дощ”). Дорослі прибічники паранормальних вірувань зберігають цю рису дитячого мислення: те, що робиться, має якусь свідому мету, а не здійснюється саме по собі.

Втім, опора на інтуїтивне, а не аналітичне мислення зазвичай обумовлена не нездатністю людини мислити аналітично та критично, а лінощами, небажанням застосовувати власні інтелектуальні ресурси. Інтуїтивність є природною, тоді як аналітичність та критичність потребують усвідомленого зусилля. Віруючі в паранормальні явища часто схильні до таких інтелектуальних лінощів – вони надають перевагу простим рішенням, а також мають вищі показники тривожності, що може не дозволити раціональності проявитися (Linderman, 2017).

Ймовірно, відкидання випадковості може подекуди мати не лише когнітивне, а й екзистенційне коріння: жах перед життям у неодушевленому всесвіті, який не має до тебе жодного діла, спіткає людину навертатися до ілюзії оккультного “Всесвіту”, який піклується про тебе, скеровує, підтримує та спілкується з тобою через “знаки”.

 

Функціонально-психологічне пояснення віри в паранормальне

Антрополог Б. Маліновський висловив психологічну за своєю суттю теорію про те, що паранормальні вірування та практики активізуються при загрозі виживанню людини, коли вона не впевнена в результаті важливої для себе діяльності. Описуючи архаїчні спільноти, він дійшов висновку, що в них до магії звертаються при непевності у полюванні, рибальстві, інших проектах. Людина починаю здійснювати машинальні дії, що долають тривогу та мобілізують її, і якщо в результаті вона досягла мети, то починає асоціювати ці дії з ним. Так, стрес та загроза загрожують відчуттю контролю людини над середовищем, а паранормальні вірування та ритуали відновлюють такі відчуття, даруючи надію (Малиновский, 1998).

Погляди Б. Маліновського на психологічні витоки магії знайшли підтвердження в сучасних емпіричних дослідженнях. Зі зростанням складності вирішення задачі в аудиторії кількість таких магічних дій, як постукування досліджуваних по дереву, зростає. Паранормальні вірування зростають у досліджуваних, яким пропонуються завдання, що не мають розв’язку, але не у разі наявності розв’язку. У спортсменів забобонна поведінка проявляється перед складними, а не простими змаганнями та матчами (Linderman, 2017).

Як уже було зазначено, віра в паранормальні явища, як-то пси-феномени (телепатія та телекінез), здатність бачити майбутнє, існування духів та відьомство, були суттєво вищими у тих, хто в дитинстві страждав від насильства. З огляду на функціональне пояснення це має за причину потребу впоратися з відчуттям безсилля, яке породжується насиллям над дитиною, яка зазвичай не здатна його уникнути або адекватно на нього відповісти (Perkins & Allen, 2006).

 

Висновок

Віра в паранормальні явища у 21 столітті мегапопулярна, не зважаючи на негативне ставлення до неї як з боку науки, так і з боку традиційних релігій. Паранормальні вірування визначаються як погляди на світ, які вступають у суперечку з вихідними принципами сучасної науки, є наслідком змішування онтологічних категорій, тобто явищ фізичного, біологічного та психічного.

Люди, які вірять в екстрасенсів, привидів, лікування пірамідами тощо, частіше за інших мають психопатологічні прояви, як-то підвищена тривожність та емоційна нестабільність, паранойяльна підозрілість та шизотипія, однак ці вірування не пов’язані з психічними розладами напряму, і не мають тлумачитися як прояв хвороби сам по собі.

Як правило, у паранормальні явища вірять люди, які мають нижчий рівень освіти та статків, хоча це не є прямою причиною такої віри. Радше освічені люди мають більше можливостей відчувати базову безпеку та гарантованість власного виживання, а також навчені аналітично та критично мислити. Втім, аналітичне та критичне мислення є ресурсом, яке багато хто не бажає застосовувати через когнітивну економію, кажучи простіше – через інтелектуальні лінощі.

Віруючим у паранормальні явище властиве мислення, що керується низкою когнітивних викривлень, зокрема суттєвим перебільшенням закономірностей, що вбачаються у випадковості, а також вбачанні свідомих намірів там, де вони, судячи з наявних об’єктивних даних, відсутні. Зокрема, паранормальні віруючі під час проведення емпіричного дослідження можуть віднайти та пояснити зв’язок нейтральних слів там, де експериментатор не закладав його.

Подекуди паранормальні вірування та практики можуть стати у нагоді, допомігши мобілізуватися та зосередитися перед важливою подією, наслідки якої є неочевидними для особи. Вони відповідають на потребу людини відчувати контроль над власним життям та оточенням.

 

Джерела

Кардави, Ю. (2005). Дозволенное и запретное в исламе. URL: https://www.e-reading.club/book.php?book=1013647.

Соціологічна група “Рейтинг”. (2017). Оцінка медичної сфери в Україні. URL: http://ratinggroup.ua/research/ukraine/ocenka_medicinskoy_sfery_v_ukraine.html.

Малиновский, Б. (1998). Магия, наука и религия. Москва, “Рефл-бук”.

Шермер, М. (2015). Тайны мозга. Почему мы во все верим. Москва, Эксмо.

Юнг, К. (2003). Синхрония. Сборник. Москва, “Рефл-бук”.

Aarnio, K., & Lindeman, M. (2005). Paranormal beliefs, education, and thinking styles. Personality and individual differences, 39(7), 1227-1236.

Blanco, F., Barberia, I., & Matute, H. (2015). Individuals who believe in the paranormal expose themselves to biased information and develop more causal illusions than nonbelievers in the laboratory. PloS one, 10(7).

Dein, S. (2012). Mental health and the paranormal. International Journal of Transpersonal Studies, 31(1), 9.

Kaur, C., & Zinta, R. L. (2017). Assessment of Paranormal Beliefs among Hindu, Muslim, Sikh and Christian Population. Assessment, 2(3).

Lamont, P. (2007). Paranormal belief and the avowal of prior scepticism. Theory & Psychology, 17(5), 681-696.

Lindeman, M. (2017). Paranormal Beliefs. In Encyclopedia of Personality and Individual Differences. Springer International Publishing.

Moore, D. (2005). Three in Four Americans Believe in Paranormal. Gallup. URL: https://news.gallup.com/poll/16915/three-four-americans-believe-paranormal.aspx.

Perkins, S. L., & Allen, R. (2006). Childhood physical abuse and differential development of paranormal belief systems. The Journal of nervous and mental disease, 194(5), 349-355.

Rabeyron, T., & Watt, C. (2010). Paranormal experiences, mental health and mental boundaries, and psi. Personality and Individual Differences, 48(4), 487-492.

Robson, D. (2014). Psychology: The Truth about the paranormal. In BBC Future. URL: http://www.bbc.com/future/story/20141030-the-truth-about-the-paranormal.

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.