Релігії майбутнього у передбаченнях фантастів

Іноді здається, що наукова фантастика – це жанр, куди релігії вхід заборонено. Часто письменники-фантасти належать до прихильників наукового раціоналізму, а тому мають алергічну реакцію до релігійного світогляду та вірян.

Але багато хороших текстів сай-фаю та фентезі містять переосмислення, моделі, екстраполяції релігії у майбутнє, вигадані світи чи альтернативну нашій реальність, де релігії знайшлися несподівані й цікаві місця…

Фантасти (і це не релігієзнавці!) неодноразово робили спроби розібратися з релігією – адже від цього залежить загальний підхід, характер тексту, персонажі та їхні долі. Наприклад, у релігієзнавстві (як варіант) релігію іноді визначають як систему цінностей та переконань, які ґрунтуються на вірі у надприродне, надлюдське. Для релігії важливо пояснити як «правильно» жити і відповісти на питання щодо посмертної долі.

Які бувають підходи до релігії у фантастичній літературі?

Найпростіше до релігії ставляться у класичній «жорсткій» науковій фантастиці. Її там вже просто немає. Світ сповнений технікою, суперсучасними відкриттями та космічними перельотами. Релігія вже зникла або повністю перетворилася на явище незначне, периферійне і майже забуте. Наприклад, Станіслав Лем релігію в основному ігнорував. Схожі акценти у творчості Аркадія та Боріса Стругацкіх і загалом у радянській фантастиці.

Дещо інші за характером твори піджанрів антиклерикальної (релігія – це зло) та атеїстичної фантастики (релігія і віра – це ілюзія). До першої можна віднести трилогію Пулмана «Темні матерії», а також «Пісні Гіперіона» Сіммонса. У цих творах релігія постає як джерело зла, міжлюдських конфліктів та геноцидів.

До атеїстичної фантастики належить значна частина творів. Основний акцент тут не на запереченні релігії як зла, а радше трактуванні її як ілюзії. Критиці піддається сліпа віра людей у ті сили, яких не існує. Наприклад, у «Дюні» Герберта релігія виступає як автентичний і старий спосіб маніпуляції історією людей. Тут усе можна сконструювати з допомогою чіткого розрахунку, міфології та пророцтв. У циклі «Фундація» Азімова навіть придумали спеціальну релігію «Церкву науки» для захисту науки та раціональності – адже розуміли, що релігія для багатьох людей – це зручна картинка, з якою не так страшно жити і яка стримує від руйнівних тенденцій. У «Який чудесний світ новий!» (переклад Віктора Морозова) Олдоса Хакслі релігію заміняє фордизм із його псевдонауковим характером та утилітаризмом.

Атеїстичним може бути й фентезі – у цьому випадку боги і навіть деміург всесвіту не мають жодного відтінку таємничості чи містики, а відіграють свою роль у логічному конструкті всесвіту. Автори у таких творах не заперечують існування богів прямо, але надають їм звичайного розумного пояснення, а це вже можна розмістити в контексті наукового підходу і знайти закономірності. Боги теж можуть гинути, страждати, робити дурниці і породжувати жарти. Один із найяскравіших прикладів – роман Ніла Ґеймана «Американські боги», який вже є в українському перекладі.

Серед письменників траплялися і такі, що використовували жанр фантастики для популяризації власних або конфесійних релігійних переконань. Найчастіше згадувані – Джон Рональд Толкін та Клайв Льюїс, які пропагували католицизм. Про їхні спроби донести християнські ідеї до широкої аудиторії вже написано багато і навіть захищено дисертації. Про це детальніше можна почитати за лінками:
1, 2, 3, 4, 5, 6.

До клерикальної або релігійної фантастики/фентезі можемо віднести «Сильмариліон» Толкіна, «Хроніки Нарнії» та «Космічну трилогію» Льюїса, «Кантату за Лейбовіцем» Волтера Міллера, «Цикл Ендера» Орсона Карда. Релігія у цих романах відіграє поважну роль, визначаючи закони світу людських відносин і цілого всесвіту. Важлива відмінність у цих творах – це віра, а не гра із образами. Бог або боги, або надприродні істоти, які створили і опікуються цими світами, дійсно лежать в основі буття всесвіту, рятують його і це всерйоз.

Різні перспективи релігій у фантастиці

У науковій фантастиці, яка більше стосується майбутнього, поширені версії, де релігія і окремі конфесії продовжують існувати. Вони змінюються, адаптуються, втрачають або набувають впливу на події у всесвіті. Наприклад у «Піснях Гіперіона» Дена Сіммонса можна зустріти дзен-гностиків, які поєднують європейську філософію та дзен-буддистське вчення.. Цікаво Сіммонс зображує долю католицизму – після укладення договору між Папою та Штучним Інтелектом, католики отримують хрестоформ і здатність до реального воскресіння одразу після смерті. Кількість католиків із кількох тисяч різко зростає і вони починають агресивну політику щодо інших релігійних конфесій та людських і нелюдських цивілізацій.

У «Дюні» Френка Герберта схожа на іслам релігія, з домішками ритуального вживання ентеогенів стає основою усієї сюжетної лінії. І хоча це доволі далеко від сучасного нам світу, поведінка, мотивація, цінності людей мало в чому відрізняються. Як і потяг до релігійного, до віри, замість розуміння. Хитрі маніпуляції Бене Гессеріт із генами аристократів, поширення та засівання пророцтвами далеких людських соціумів зрештою дають свої плоди, хоч і несподівані для самої організації.

Окремо варто згадати комплексні всесвіти, які розробляють поза межами лише літератури. Яскравий приклад багатогалузевого феномену – всесвіт «Warhammer 40k». Це, водночас, настільні ігри, комікси, книги, комп’ютерні ігри тощо. Всесвіт далекого майбутнього, в якому розгортається дивна історія людства та релігії. У цій історії визначальне місце займає наука і техніка, з допомогою яких Імператор усього людства зумів колонізувати величезну кількість планет, тераформувати їх і знищити в процесі з допомогою суперсолдатів інопланетних тубільців. Однак ера Розуму завершується великою трагедією, внаслідок якої прокидаються боги Хаосу і людство змушене відмовитися від науки та розуму на користь нової релігії – Культу Імператора. Це всесвіт, у якому Інквізиція полює на відьом, окультистів, жерців та чаклунів на усіх доступних планетах. У цьому ж всесвіті жерці культу доглядають за технологічними артефактами минулого і моляться над ними, щоб продовжити термін придатності.

У серії комп’ютерних ігор «Мертвий космос» (Dead Space) внаслідок зіткнення із Чужою культурою формується ціла релігія Юнітологія, засновники якої закликають до злиття людства із інопланетним геномом, розчинення у цьому новому і якісно крутішому житті. Насправді цей варіант розвитку подій є доволі моторошним і невипадково додає шарму до гри-«хорору».

У грі «Deus Ex» автори розіграли ще одну важливу «карту» сучасного діалогу між релігією та наукою – постлюдина. Що буде із нами, коли людина почне перетворюватися у іншу, новішу, адаптованішу технологічну істоту? Як варіант розвитку подій – виникнення різних консервативних та релігійних угруповань, які протестуватимуть, тероризуватимуть людей та спричинять не одну трагедію.

Особливе місце займає релігія зі всесвіту «Зоряних війн», яка здійснила майже неможливе – вирвалася за межі фантастики і стала однією із конфесій ХХІ століття. Ми можемо багато говорити про жарти і фанфіки, і косплеєрів, але джедаїзм та віра у Силу, яка підтримує усе живе, активно поширюється у світі завдяки Інтернету. Настане той час, коли джедаї стануть реальністю (так само як і сітхи, напротивагу), а Сила прокинеться.

Висновки

Релігійна тематика для письменників-фантастів – це джерело ідей. Коли зустрічаються наука і релігія, то у всі боки летять іскри конфлікту. Саме у цей момент важливо зловити їх, описати і видати книжкою. Постлюдина? Супертема! Ось вам проблема перетворення людини у щось незрозуміле. Відкриття інопланетної цивілізації? Летимо туди уявними місіонерами і намагаємося розповісти про Ісуса! Міжпланетні перельоти і темна матерія? Боги Хаосу стежать за нами божевільними поглядами в очікуванні найменшої помилки у розрахунках! Релігія фантастиці потрібна не для проповіді, а для ширшої картини світу. Ми можемо не погоджуватися із політикою конфесій, але мусимо визнати – релігія доволі органічна для сучасного суспільства. Релігія успішно адаптує наукові ідеї та технології. Якщо не вірите – сходіть до церкви і подивіться, якими смартфонами користуються віряни та священники. На щастя (і це заслуга теж освіти та науки), наразі немає поклоніння розеткам та електромагнетизму.

Ми не знаємо, якою буде релігія чи релігії майбутнього. Ми можемо побудувати не одну версію подій, частково передбачаючи результати, залишаючи при цьому безмір невідомих гілок історії. Можливо, Ілон Маск за століття часу стане культовою особою на зразок Ісуса, усі згадки про конкурентів та недоброзичливців Ніколи Тесли буде знищено вогнем очищення, а Стів Джобс буде канонізований Церквою Великої Качки. Можливо, замість традиційних конфесій міжпланетними релігіями стануть корпоративні монстри Кока-кола і Макдональдз, щоб священні дійства у супермаркетах приносили не лише фінансові прибутки, а й духовні цінності та відсотки. В будь-якому випадку, майбутнє не може бути нудним, що розуміє будь-який талановитий письменник.

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.