Вчені пов’язують стресові релігійні практики на зразок «другого народження» з атрофією гіпокампа (структури, що відповідає за пам’ять і емоції).
Емі Оуен, авторка статті «Релігійні чинники й атрофія гіпокампа у літньому віці» та її колеги із Університету Дьюка зосереджують увагу на вивченні зв’язків між людським мозком і релігією. Результати дослідження, опубліковані у журналі «PLos One», вказують на ймовірність атрофічних процесів у гіпокампі як в осіб, що належать до специфічних релігійних угруповань, так і в осіб без будь-яких релігійних переконань. Це несподіваний результат, особливо зважаючи на висновки численних попередніх досліджень, що засвідчили потенційний позитивний вплив релігії на роботу головного мозку, із зниженням рівня тривоги й схильності до депресії…
Численні дослідження зосередили увагу на оцінюванні впливу релігійних практик, як медитації чи молитви, на роботу головного мозку людини. Натомість існує значно менше досліджень довготривалого впливу релігії на мозок. Провідною темою подібних експериментів є встановлення різниці об’єму головного мозку і його роботи, серед людей, які інтенсивно практикують медитацію або інші духовні практики, і людьми, які цього не роблять.
Менше досліджень стосувалося динаміки довготривалого впливу духовних практик методом оцінки учасників експериментів в різний час.
В описаному дослідженні доктор Оуен та її колеги використали метод магнітно-резонансної томографії для виміру об’єму гіпокампа — центральної структури лімбічної системи, яка відповідає за емоції та формування пам’яті. Вчені інтерпретували результати МРТ-дослідження головного мозку 268-и чоловіків та жінок віком від 58-и років, які брали участь у дослідженні «Нейрокоґнітивні наслідки депресії у літньому віці» і погодились також відповісти на кілька питань стосовно їхніх релігійних вірувань. Лабораторне дослідження докторки Оуен цінне порівняльним експериментом — вірян та осіб без релігійних переконань. Окрім того, вчені дослідили окрему групу індивідів, знайомих з практикою «другого народження» (термін походить з Нового Завіту і означає «духовне перенародження», як обов’язкова умова входження до Царства Божого) та з іншими впливовими релігійними практиками. Результати показали значний ступінь атрофії гіпокампа в осіб, які позитивно відповіли на питання про наявність у них переломного релігійного досвіду. Значний ступінь атрофії гіпокампа виявили серед протестантів, які переживають «друге народження», католиків, а також тих, хто не має релігійних переконань і не ідентифікують себе як «відроджені Христом», на противагу протестантам.
Автори дослідження висувають гіпотезу про те, що значний ступінь атрофії гіпокампа у виокремлених релігійних групах може мати зв’язок зі стресом. Вони доводять, що деякі члени релігійних меншин, на шляху боротьби з власними переконаннями переживають значний стрес. Це зумовлює викиди гормонів стресу, які здатні з плином часу зменшувати об’єм гіпокампа. Пояснює це і той факт, що невіруючі люди мають так само зменшений об’єм гіпокампа, як і деякі віряни.
Цікава гіпотеза, чи не так? Результати численних досліджень виявили позитивний вплив релігійності та духовності на психічне здоров’я, але наявні приклади й негативного впливу. Є докази того, що адепти релігійних угруповань, яких переслідують або які перебувають у меншості, мають помітно вищий рівень стресу та відчуття тривоги, оскільки прагнуть створити власну спільноту.
В інших випадках особа може сприймати Бога як того, хто здатен покарати її, і переживати через це сильний стрес у зв’язку з її релігійною боротьбою. Подеколи люди переживають релігійну боротьбу через те, що їхні переконання суперечать їхнім релігійним традиціям або традиціям їхньої сім’ї. Навіть позитивний життєвий досвід може резонувати із традиційними релігійними переконаннями, що також може викликати стрес і тривогу. Релігійний вплив може викликати емоційний та психологічний біль. Цей «релігійний» або «душевний» біль інколи важко відрізнити від суто фізичного, і подібні явища можуть негативно впливати на мозок.
З огляду на описані факти, гіпотеза доктора Оуен та її колег виглядає логічною. При цьому вони визнають певну відносність своїх висновків, зважаючи, наприклад, на невелику кількість піддослідних. Важливішим є те, що важко встановити безумовний причинно-наслідковий зв’язок між мозком та релігією.
Чи можливо, що люди з меншим об’ємом гіпокампа більш схильні до певних релігійних переконань? Це спрямувало б стрілку причинно-наслідкового зв’язку у зворотній напрям. Крім того, важливими можуть бути і фактори, які призвели до набуття переломного досвіду, а не тільки сам по собі досвід. Оскільки атрофія мозку відображає все, що сталося з особою до певного моменту, можна точно сказати, що найбільш інтенсивні переживання фактично і були причиною атрофії головного мозку.
Отже, до поданих результатів могли призвести численні потенційні фактори (водночас певну проблему становить те, що сам по собі стрес не співвідноситься з об’ємом гіпокампа, бо це була лише одна з гіпотез, запропонованих ученими, що знецінює їхні висновки). Можна зробити й інше припущення: можливо, більш релігійні люди переживають регулярний стрес, але їхня релігія допомагає їм бути стійкими до випробувань. Релігію часто визнають способом запобіганню стресу.
Дане дослідження змушує серйозніше замислитися над складністю взаємин мозку з релігією. Нейротеологія може поглибити наше розуміння релігії, духовності та діяльності мозку. Наразі з певністю можна сказати, що релігія впливає на мозок, — та поки що немає певності в тому, як саме.
Автор: Ендрю Ньюберг
Джерело: Scientific American
If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.
