Що таке духовність, і як її вивчають?

36
175
З духовністю все як з цією картинкою — море, Сонце, Природа, Качка-що-пролітає-через-кільце — явно символі ініціації — зображення створює “духовне відчуття”, особливо у людей, які налаштовані на таке. Але спробуйте визначити – де ж конкретно у цій картинці та загадкова “духовність”? У Морі? У Сонці? У Качці? У їх поєднанні? У кольорах і грі віддітків та перспективі?

У будь-якій науці одним із найголовніших завдань є використання понять та термінів,  внесення ясності у професійне спілкування і релігієзнавство — не виняток. Явище отримує специфічну назву, використання якої дає змогу зрозуміти, про що саме йде мова. Соціогуманітарні науки, втім, надто часто сповнені поняттями зі складною історією, коли згадка про них не просто не полегшує розуміння, а, подекуди, навпаки, затуманює зміст сказаного. Одним із прикладів, який віддається звичним головним болем у релігієзнавців, є множина розуміння поняття “релігія”. Все більшого значення в англомовному академічному середовищі набуває ще гірше визначене поняття, “духовність”. Дисципліна “психологія релігії” поступово змінює назву на “психологію релігії і духовності”.

“Духовність” не є простою забавкою інтелектуалів. Численні емпіричні дослідження стверджують, що вона має такі конкретні позитивні наслідки, як психологічне благополуччя (щастя), нижчі показники депресії та тривожних станів, внутрішня гармонія, гарні стосунки з іншими людьми. Особлива увага дослідників зосереджується на зв’язках духовності з фізичним здоров’ям: згідно з емпіричними даними, сповнені “духовності” особи менше хворіють, швидше одужують після складних операцій, мають більшу кількість Т-лімфоцитів, коли все ж хворіють, тощо.

Чим тоді є духовність, і в чому відмінність від релігійності?

Латинське слово spiritualitas походить від іменника spiritus, “дихання” (Wullf, 1997, p. 5). Прикметник spiritualis (духовний) похідний від грецького іменника pneuma (дух), і давньогрецького прикметника pneumatikos (духовний), що з’являється у посланнях апостола Павла до Римлян і Коринтян. Грецький іменник pneuma також означає дихання (Sheldrake, 2007, p. 2-3). Традиційно “духовна особа” розумілася як священослужитель, а “духовне життя” означало те саме, що християнське релігійне життя. Вправи католицького Ордена Ісуса (єзуїтів) носили назву “духовних”.

У психології релігії поняття духовності та релігійності були взаємозамінними. Починаючи з 1980-х років відбулася емансипація “духовності” від “релігійності”. Ці зміни були пов’язані зі зменшенням суспільного впливу традиційних релігійних інститутів. Розділення духовності та релігійності виявилося зрозумілим у суспільстві, в якому багато людей не полишили ті чи інші уявлення та вірування, що стосуються сакрального, переставши бути традиційними вірянами. Зважаймо також на діяльність різноманітних організацій та рухів, які не називають себе релігійними, але претендують на духовне значення (“New Age”, східні та новітні синкретичні практики тощо) (Zinnbauer & Pergament, 2005, p. 24). Нерелігійна “духовність” увійшла до повсякдення.

Дослідження, присвячені ісламу, за аналогією називають релігійні практики суфіїв “духовними вправами” (Qamar-ul Huda, 2003). Після ІІ Ватиканського Собору 60-х років минулого століття, термін “духовність” почав витісняти терміни “аскетична” та “містична” теологія, стаючи точкою зустрічі різних релігійних традицій задля екуменічного діалогу. Так, історично поняття духовності носило суто релігійний характер.

Плутанину вносять також результати емпіричних досліджень психологів релігії, в яких респонденти можуть характеризувати себе як “релігійних і духовних однаковою мірою» або “скоріше духовних, ніж релігійних”. Зокрема, в опитуванні Б. Зіннбауера (Ibid.) 19% респондентів визначилися як “духовні, але нерелігійні”, 4% – “релігійні, але не духовні”.

Дехто з психологів релігії виокремлює релігійність, як залученість до релігійної традиції та відповідної релігійної спільноти, та духовність, яка радше стосується особистості та її психіки, ніж інституцій. Духовність бачиться суб’єктивною, особистою, гнучкою під впливом індивідуальних міркувань та досвіду.

На думку Р. Худа, Б. Хілла та Б. Спілки:

  • Духовність є особистісною і суб’єктивною.
  • Духовність не потребує інституційної структури.
  • Духовна особа глибоко заклопотана ціннісними зобов’язаннями.
  • Людина може бути духовною без уявлення про божественне.
  • Релігійність є підмножиною духовності. Духовність включає релігійність, але можлива і нерелігійна духовність.

Три автори монографії, однак, зізнаються, що не в змозі порозумітися щодо значення поняття “духовність” навіть між собою (Hood, Hill & Spilka, 2009, p. 11).

Інші психологи релігії, як-то Б. Зіннбауер і К. Пергамент, критикують протиставлення статичної, незмінної, інституційної, раціональної, заснованої на сліпій вірі “поганої” релігійності в її опозиції до функціональної, динамічної, особистісно-орієнтованої, суб’єктивної, заснованої на досвіді “гарної” духовності. Ідентифікація духовності із незліченними секулярними досвідами, екзистенційними пошуками та особистими цінностями робить неможливим її адекватне визначення (Zinnbauer & Pergament, 2005, p. 27). Священне визначається субстанційною основою як релігійності, так і духовності. Тим не менше, ясності не стає більше й тут, бо майже все в житті людини може отримати сакральний статус: здоров’я (вегетаріанство, тіло як храм), психологічні атрибути (я, смисл), люди (святі, релігійні, соціальні, політичні лідери, а також блогери тощо), соціальні ролі (шлюб, батьківство, робота), соціальні атрибути та стосунки (співчуття, патріотизм, спільнота), культурні продукти (музика, література), глобальні питання (мир в усьому світі) (Ibid., p. 34).

                                                Негаразди з “духовністю”

Отже, хоч поняття духовності дуже заплутане, воно активно застосовується для проведення емпіричних досліджень. Деякі автори, як це не дивно, вважають розмитість поняття його перевагою – “духовність” демократична, і кожна людина ладна розуміти її у власний спосіб. Г. Коеніг, який зробив значний внесок в емпіричне дослідження духовності, у своїх працях виступає за максимально широке її тлумачення. За Г. Коенігом, “широкий, невизначений і розпливчастий термін є ідеальним. Так, духовність є достатньо невизначеним терміном, який дозволяє пацієнту самому визначити його. Для деяких пацієнтів це буде означати зв’язок з природою, стосунки з тими, кого вона любить, високі переживання від психоделічних речовин, або здійсненність людського потенціалу; для інших пацієнтів це буде означати їх релігійні вірування і стосунки всередині спільноти віруючих” (Koenig, 2008, p. 354).

Той самий автор, однак, виявляє надзвичайну проблему у застосуванні цього поняття. Він зауважує, що існуючі моделі духовності та опитувальники, створені на основі цих моделей, самі включають в себе питання про надію, оптимізм, внутрішній мир та гармонію, пікові переживання, здатність пробачати, позитивну зв’язаність з іншими людьми, психологічне благополуччя тощо (Ibid., p. 353). Отже, в саме визначення сутності духовності включаються позитивні феномени (“все хороше на противагу всьому поганому”), які просто не можуть не бути статистично зв’язаними із самими собою при проведенні досліджень. Якщо у визначення духовності входить щастя, тоді статистичний аналіз даних покаже, що духовність сильно корелює зі щастям. Такі дослідження будуть тавтологічними, констатуючи, що щаслива людина є щасливою.

Є дослідники, які все ж намагаються внести ясність у поняття духовності. Група когнітивних психологів університету м. Гельсінкі (Фінляндія) запропонувала чітке визначення. Згідно з М. Ліндерман та її співавторами, духовність – це віра в те, що існують надприродні (нематеріальні, “духовні”) сутності (Linderman, Blomqvist & Takada, 2012, p. 167-169). Йдеться про різноманітних духів (spirits, від лат. spiritus). Визначення має очевидні переваги через ясність. М. Ліндерман із співавторами роблять висновок із одного зі своїх емпіричних досліджень: “духовними” себе вважають ті респонденти, які вірять у чаклунів та дієвість магії, існування духа поза тілом після смерті, у можливість контакту з духами померлих, у привидів. Тож, духовність тісно пов’язана із релігійними віруваннями, хоча не обов’язково має відповідати особливостям віровчення релігійної традиції. Невіруючі люди не можуть вважатися духовними, і сама духовність має релігійний (або індивідуально-релігійний) відтінок.

Отже, “духовність” загалом розуміється вельми демократично – це не лише і не тільки релігійність, а “все хороше”: зв’язаність з іншими людьми та спільнотою, трансценденція, наявність у людини цілей та сенсу життя тощо. Дослідники самостійно вирішують, чи використовувати поняття у власній науковій роботі, але особисто я не бачу особливого сенсу у понятті, що “не має тіні”, тобто фактично порожнє та зміст якого задається виключно контекстом його застосування та індивідуальними забаганками.

 

Джерела

Emmons R. (2006). Spirituality: Recent progress. In A Life Worth Living: Contributions to positive psychology. M. Csikszentmihalyi, I. S. Csikszentmihalyi (Eds.). N.-Y. Oxford University Press, Inc. P. 62-84.

Hood R., Hill P., Spilka B. (2009). The psychology of religion: An empirical approach. N.-Y.: The Guilford Press.

Koenig H. (2008). Concerns about measuring ‘spirituality’ in research. The Journal of Nervous and Mental Disease. Vol. 196. P. 349-355.

Linderman M., Blomqvist S. & Takada M. (2012). Distinguishing Spirituality from Other Constructs: Not A Matter of Well-Being but of Belief in Supernatural Spirits. The Journal of Nervous and Mental Disease. Vol. 200. P. 167-173.

Qamar-ul Huda. Striving for Divine Union: Spiritual Exercises for Suhraward Sufis. London. RoutledgeCurzon, an imprint of Taylor & Francis. 2003.

Sheldrake P. A. (2007). Brief History of Spirituality. Singapore. Blackwell Publishing. 2007.

Wullf D. (1997). Psychology of religion: classic and contemporary. David M. Wullf. 2nd ed. John Willey&Sons, inc.

Zinnbauer B., Pergament K. (2005) Religiousness and spirituality. In Handbook of the psychology of religion and spirituality. Paloutzian F., Park C. (Eds.). N.-Y.: The Guilford Press. P. 21-42.

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.