Свідомість після клінічної смерті. Наймасштабніше дослідження на сьогодні.

0
33

Вчені з Саусхемптонського університету знайшли докази того, що усвідомлення (awareness) зберігається протягом кількох хвилин після клінічної смерті, що раніше вважали неможливим. Це відкриття руйнує попередню парадигму присмертного досвіду.

Rellab переклав сенсаційне інтерв’ю британської The Daily Mail з доктором Семом Парнією, головою міждисциплінарної команди, яка оприлюднила результати дослідження в Офіційному журналі європейської реанімаційної ради «AWARE – усвідомлення під час реанімації – потенційне дослідження», яке охопило більше ніж дві тисячі осіб, що пережили зупинку серця та були успішно реанімовані у 15 лікарнях Великої Британії, США та Австрії. Це найбільше дослідження такого типу, з використанням ретельної методології, яка виключає всі випадки індивідуальних уявлень, які не становлять наукового інтересу.
Джеррі Нолан, головний редактор Реанімаційного журналу, який не брав участь в дослідженні, але вважається авторитетом в цій галузі, оцінив дослідження: «Вітаю Доктора Паріна та його колег із завершенням приголомшливого дослідження, яке відкриває двері до ширших досліджень життя після смерті»(2).

Свідомість після клінічної смерті: «Чи згасає вона потім, ми не знаємо»

Результати показали, що 40% тих, хто пережив зупинку серця, зберігали усвідомлення у стані клінічної смерті до перезапуску серця. Доктор Парнія вважає: «Факти свідчать, що у перші кілька хвилин після смерті свідомість не руйнується. Чи згасає вона далі, ми не знаємо, але відразу після смерті, свідомість не втрачається. Ми знаємо, що мозок не може функціонувати, коли серце перестає битися. Але в цьому випадку усвідомлення продовжувалося до трьох хвилин, поки серце не билося, натомість мозок зазвичай вимикається за 20-30 секунд після зупинки серця. Це важливо: науковці завжди вважали, що присмертний досвід схожий на галюцинацію або ілюзію, це стається або перед зупинкою серця, або після того, як серце успішно перезапустили. Але ніколи не вважалося, що досвід пов’язаний з «реальними» подіями, що відбуваються, коли серце не скорочується. Більш того, детальні спогади про візуальне усвідомлення відповідали реальним подіям».
Інтерв’ю продовжив голова дослідження: «загальна кількість досліджених випадків — 2026 пацієнтів. 330 з них вижили та 140 сказали, що вони були частково притомні під час реанімації». Парнія стверджує, що з останніх «39% описували перцепцію притомності, але не мали конкретних спогадів про те, що відбувалося», що означає, на думку Парнії, що «більше людей могло переживати розумову активність, але вони втрачають ці спогади, як через пошкодження мозку, так і від седативних препаратів, що подавляють пам’ять».
Вчений продовжує: «один з п’яти повідомляв, що відчував незвичайне почуття спокою, в той час як кожен третій відчував прискорення або уповільнення часу. Дехто згадав яскраве світло, золотавий зблиск або сяяння Сонця. Інші розповідали про страх або відчуття, що вони тонуть або їх затягує в глибину. 13 відсотків пацієнтів зі спогадами розповіли, що відчули відділення від свого тіла, і така ж кількість людей мала відчуття піднесення».
Парнія вважає, що «на відміну від загального стереотипу, смерть є не конкретним моментом, а, потенційно зворотним процесом, який запускається після будь-якої тяжкої хвороби чи травми, що призводить до відмов серця, легень, мозку».

Як пояснити об’єктивно, що відбувається після смерті
Слово керівникові дослідження: «ми хотіли вийти за межі емоційно забарвленого, однак слабо визначеного терміну «присмертний досвід», щоб пояснити, що відбувається, коли ми помираємо. Хоча неможливо довести реальність та значення для науки досвіду пацієнтів та повідомлень про збереження усвідомлення (внаслідок рідкісності – всього два відсотка – експліцитних спогадів про усвідомлення візуальних феноменів або так званого позатілесного досвіду); неможливо й заперечувати їх, як і те, що в цій галузі потрібно більше досліджень.

Наприкінці зацитуємо Девіда Вайльда, психолога з університету Трент у Ноттінгемі, який займається збором даних про позатілесний досвід, в спробі визначити шаблон, який би пов’язував усі епізоди такого типу: «Більшість досліджень орієнтована на минуле, на 10 або 20 років тому, але науковці знайшли свіжі приклади і користуються дуже великою вибіркою, що надає роботі вагомість. Факти свідчать, що цей досвід стається після того, як людина в медичному сенсі померла. Ми просто не знаємо, що там відбувається. Ми досі дуже мало знаємо про те, що відбувається після смерті людини, і дуже сподіваємося, що це дослідження дозволить науці розкрити це питання» (The Telegraph, жовтень 2014).

Ми вважаємо, що дослідження, яке провів доктор Парнія, заслуговує особливої уваги завдяки дотриманню критеріїв наукової строгості та виваженості висновків, які базуються на доведених наукою фактах. Сподіваємося, що це дослідження можна розширити і на тих пацієнтів, яким діагностували смерть мозку і повернули до життя.

Джерело: Bioethics News

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.