Трохи когнітивного релігієзнавства. Контрінтуїтивність.

17
149
Паскаль Буайє досить переконливо пояснив, що молитва Качці чи бачення духів у палці – всього лише помилки когнітивного апарату. Так, саме молитва Великій Качці — це достатньо контрінтуїтивно?

У попередній статті ми розглянули основні положення концепцій Стюрта Ґатрі і Джастіна Барретта і закінчили розглядом 5 характеристик, які необхідні релігійному агенту для успішності. Останнім пунктом була контрінтуїтивність. Поясню, що це за характеристика і чому вона так важлива у когнітивному релігієзнавстві.

Трошки передісторії. Вчені завжди намагалися зрозуміти як працює свідомість. Для цього розроблялися різні теорії та концепції. Так у XIX ст. була популярна френологія – псевдонаука, яка виходила з передумови, що будова черепу людини напряму впливає на її розумові здібності. Її послідовники навіть вважали, що за формою людської голови можна виявити її кмітливість. За століття цю гіпотезу спростували, а на зміну їй у другій половині ХХ ст. прийшла ідея «модулярності свідомості». Її розробником є Джері Фодор – американський філософ та психолінгвіст. Він опрацював низку праць лінгвіста Ноама Хомського та опублікував книгу «Модулярність свідомості», яка й зробила його популярним. Не буду переповідати всі концепції та теорії цієї праці, а зосереджуся на одному важливому концепті. Це ідея про наявність у свідомості певних вузькоспеціалізованих модулів.

Цю теорію взяв за основу антрополог Паскаль Буайє, який розробив теорію трьох окремих областей свідомості, що відповідають за увесь спектр вхідної інформації. Вони розподіляються по основних властивостях усіх предметів цього світу:

  • Фізика. Це прості, деякою мірою наївні, уявлення про матеріальні характеристики усіх об’єктів довкілля.
  • Біологія. Набір уявлень про живі істоти, їх особливості та основні етапи існування.
  • Психологія. Комплекс поглядів на те, що називають “душею”, тобто нематеріальну та не фізіологічну частину людини.

Ці області мають усталену низку уявлень про певні властивості всіх феноменів. Самі ж ці феномени для зручності розуміння наша свідомість розділяє на окремі категорії. Буайє, на основі експериментів Френка Кейла, виділяє п’ять таких категорій:

  1. Особистості. Це люди, духи, боги, тобто всі, хто має свідомість.
  2. Артефакти. Матеріальні об’єкти, які мають фізичний вимір.
  3. Живі істоти. Тваринний та рослинний світ. Вони живі, керуються інстинктами.
  4. Події. Спогади минулих дійств, які відбувалися не тільки у реальності, але й в уявленні людини (сновидіння, галюцинації).
  5. Абстрактні події. Поняття про добро, зло, почуття, справедливість тощо.

Коли у людську свідомість потрапляє будь-яка інформація, вона розподіляється за категоріями. У рамках цих категорій є певні інтуїтивні очікування щодо властивостей феномену. Так модуль біології в категорії Особистості має такі інтуїтивні очікування як смертність. Тобто ми логічно очікуємо, що якщо перед нами Особа, то вона колись народилась і колись помре. Коли це інтуїтивне очікування порушується, наша свідомість це запам’ятовує як щось незвичне і нетипове. Отже, порушення очікувань модулю Біологія для категорії Особистості призводь до ідеї Бога – безсмертної істоти. Так само як інтуїтивні очікування в цій же категорії, але в модулі Фізика, передбачають істоту, наділену фізичним тілом. Якщо відбувається помилка, – виникає ідея духів, привидів, осіб, які не мають фізичного тіла та можуть проникати крізь стіни.

Іноді може відбуватися не лише протиріччя очікувань, а й переніс уявлень з одних категорій на інші. Так, якщо уявлення модулю Психологія перенести з категорії Особистості на категорію Артефакти – виникне ідея про амулети, тобто камені чи дерев’яні палиці, що мають свідомість та можуть впливати на долю адепта.

Паскаль Буайє не зупинився на досягнутому і провів низку експериментів та виявив, що контрінтуїтивні репрезентації (тобто погляди, які базуються на неінтуїтивних очікуваннях) запам’ятовуються набагато краще ніж інтуїтивні. Чому? Бо вони виділяються зі спектру звичайних, буденних, логічних уявлень. Однак для кращого виживання на ринку ідей репрезентації потрібно відповідати певній формулі успіху. Бути аж дуже дивною не вийде, бо тебе (ідею) навряд чи запам’ятають, чи передадуть іншим. Вигідніше мати якомога меншу кількість протиріч, або, як пише Буайє, бути «мінімально контрінтуїтивною». Така ідея буде йі вигідно вирізнятися серед інших, і не стане аж занадто дивною, щоби її обійшли стороною.

Антропоморфізм є контрінтуїтивним, внаслідок чого має перевагу при запам’ятовуванні та передачі.

Таким чином, коли предмет не відповідає інтуїтивним очікуванням своєї категорії, він стає контрінтуїтивним. Це може відбуватися через злам інтуїтивних уявлень або внаслідок перенесення очікувань однієї категорії на предмет іншої категорії. Відтак виходить, що антропоморфізм, як наділення неживих об’єктів характеристиками живого, є помилкою, а в деяких випадках перенесенням інтуїтивних очікувань з онтологічної категорії «Особистості». Отже, антропоморфізм є контрінтуїтивним, внаслідок чого має перевагу при запам’ятовуванні та передачі.

Виявивши характеристики та переваги при розповсюдженні антропоморфізму, Буайє бажає встановити нейрофізіологічну кореляцію між роботою людської свідомості та діяльністю головного мозку. Разом зі своїми колегами він проводив експерименти  на реакцію сприйняття рухомих об’єктів. Під час дослідження відстежувалася діяльність головного мозку за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії. Піддослідні спостерігали за динамікою об’єктів, частина з яких рухалась геометрично правильно (тобто інтуїтивно, без несподіваної зміни курсу), а інша частина – цілеспрямовано (goal-directed). Задля точності експерименту обрали фігури, що не викликають асоціацій з агентом або будь-якою іншою біологічною формою. Це зроблено для того, щоб сконцентруватися на діяльності механізму виявлення діючої сили (HADD) і випадково не активізувати інші когнітивні механізми та відповідальні за них ділянки мозку, як верхня скронева борозна (STS).

Серія експериментів показала, що при «свідомому» русі (self-propelled manner) активується права язикова звивина потиличної долі головного мозку, яка бере участь у сприйнятті складних візуальних сцен з великим ступенем обробки інформації. Також ця звивина активізується, коли предмети присутні в межах глобального, а не локального рівня сцен. Однак виявленням руху все ж таки «займається» тім’яна доля мозку. Так, за механічний рух «відповідає» права борозна тім’яної долі мозку та середня скронева доля. За цілеспрямований рух – обидві сторони тім’яної долі.

Цікаво, що за діяльність Theory of mind «відповідає» права півкуля головного мозку. Дослідження Гаппа (Happ F., Brownell H., Winner E.  Acquired ‘theory of mind’ impairments following stroke // Cognition. № 70. 1999. – P. 211–240) показали, що люди, які пережили інсульт правої півкулі мають значні проблеми з виконанням завдань, які відносяться до Theory of mind.

В результаті експериментів Буайє з колегами прийшли до висновку, що і діяльність Theory of mind, і HADD не залежать від попередніх очікувань та уваги суб’єкта. Тобто ці механізми будуть все одно спрацьовувати, незалежно від того, концентрується людина на цих процесах чи ні.

Ці дослідження є першим поступом на шляху до розуміння впливу та походження релігійних вірувань з діяльності когнітивної архітектури нашої свідомості. Наукові доробки в цьому напрямку є вельми важливими для розуміння функціонування свідомості вірян, а також формування ідей в голові людини. Ми й надалі слідкуватимемо за новими відкриттями у когнітивному релігієзнавстві та інформуватимемо вас на нашому порталі.

Частина 1. Трохи когнітивного релігієзнавства. Вступ

Частина 2. Трохи когнітивного релігієзнавства. Теорії релігії

 

 

 

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.