Трохи когнітивного релігієзнавства. Вступ.

5
230
Давайте помолимося Великій Дзьобатій Качці. Це, принаймні, не так банально як молитися Мікі Маусу чи Зубній Феї.

Перше питання, яке мені задають, коли чують чим я займаюсь: «Яке-яке релігієзнавство?». Прикметник «когнітивне» походить від «cogito», мислити. Сама ж когнітивна наука займається широким колом питань, які об’єднані навколо «загадки людського розуму», починаючи від механізмів його діяльності, закінчуючи впливом різних ділянок мозку на процеси мислення. Когнітивне ж релігієзнавство досліджує питання пов’язані з релігією, свідомістю віруючої людини, виникненням релігійних образів та поширенням одних вірувань і занепадом інших.

Ця галузь сформувалась у другій половині ХХ століття і стала відповіддю на кризу релігієзнавства. Суть її полягає в різних способах дослідження релігії: релігієзнавство як наука з’явилася в XIX столітті, виокремившись з богословських факультетів західної Європи. Це сталося тому, що з розвитком контактів, експедицій і цікавості до екзотичних культур вчені в Європі почали їх досліджувати. Одним з аспектів дослідження стала і релігія цих народів. Її досліджували переважно професори богословських факультетів і доволі часто в зовсім необ’єктивний спосіб, підносячи християнство і висміюючи місцеві культи. Однак частині науковців такий підхід не сподобався, їм були цікаві нові й незвичні вірування аборигенів, на відміну від знайомої з дитинства християнської віри. Вони вирішують досліджувати неєвропейські релігійні традиції, а для правильного розуміння робити це потрібно неупереджено. Так з’являються перші твори класиків світового релігієзнавства, це і Ф.М. Мюллер, Ш. де ла Сосе, К. Тілє, Е.Б. Тайлор, Дж. Дж. Фрезер, Е. Дюркгайм і багато-багато інших.

Вони досліджували релігію ніби «ззовні», тобто розробляли пояснювальні концепції чому і як виникла і розвивалась релігія. При цьому ігнорували будь-який особистий досвід, ґрунтуючись тільки на «зовнішніх» фактах.

Їм на зміну в першій половині ХХ століття прийшла феноменологія як метод пізнання, направлений на схоплення речі такої яка вона є, чистої, без домішків, впливу контексту, часу тощо. Однак феноменологи релігії, а разом з ними і культурні антропологи настільки захопилися описовими методиками, визначенням структури релігії, що викинули питання виникнення і поширення релігії із сфери своїх інтересів. Частково це було виправдано мантрою, що «ці питання вирішити неможливо через віддаленість у часі», а частково і небажанням занурюватися у джунглі історичних, археологічних і палеоантропологічних досліджень. А тим часом паралельно розвивалися біологічні науки, які з розвитком технологій отримали друге дихання. Припало це на період після другої світової війни.

Відтак у повоєнний час у США стає популярним біхевіоризм – напрямок психології, який розглядає поведінку як результат впливу довкілля. Особливо цікаві експерименти Б. Скінера. Він у 1948 р. опублікував працю з інтригуючою назвою «Забобони в голубів». Скінер показав, що за певних обставин у цих птахів може виникати «магічна» поведінка, що зумовлюється виконанням певного ритуалу. Так птахам давали їсти під час якоїсь діяльності, наприклад, коли вони дзьобали клітку. Наступного разу повторювали дію, і вже після цього птах коли був голодним, сам дзьобав клітку, очікуючи їжу. Відтак тварина формує певний примітивний причино-наслідковий зв’язок. Пізніше до подібних висновків прийшов Конрад Лоренц, спостерігаючи за гускою.

У другій половині ХХ століття біологічні і психологічні науки зробили прорив, наслідком якого стала поява комплексу нових дисциплін під назвою «когнітивні науки». Найцікавіша для нас когнітивна психологія, яка досліджує внутрішні розумові процеси людини: як вона приймає рішення, як функціонує її пам’ять, яким чином людина навчається мові, ну, і звісно ж, як і чому людина вірить у надприродні діючі сили (agents), які ввійшли в україно- та російськомовні переклади як “агенти” (тобто богів, духів, ангелів та демонів). Поступово окремі аспекти досліджень почали формуватися в певні галузі, так виникли когнітивна лінгвістика та когнітивне релігієзнавство.

Появу когнітивного релігієзнавства пов’язують зі статтею антрополога Стюарта Ґатрі, яка вийшла у 1980 році і так і називалася «Когнітивна теорія релігії». З часом Ґатрі отримав чимало відгуків на свою працю, багато в чому негативних, що спричинило дискусію і стало поштовхом до формування окремого наукового напрямку. В середині 90-х починають з’являтися перші ґрунтовні наукові дослідження, це перш за все книги «Обличчя в хмарах. Нова теорія релігії» того самого Ґатрі та «Природність релігійних ідей. Когнітивна теорія релігії» французького антрополога Паскаля Буайє. А вже 2000 року виникає і перша офіційна назва наукової дисципліни – «когнітивне релігієзнавство».

Ми впритул підійшли до найцікавішого, до нових пояснювальних моделей релігії. На цій інтригуючій ноті я закінчую вступну частину і пропоную всім, хто дочитав до цих рядків, ознайомитись з другою частиною про когнітивні теорії релігії, в якій я розповім про основні дискусії, що точаться в цій науці впродовж останніх двадцяти років. У наступному матеріалі я розгляну такі питання: Як поняття «богів» виникає в нашій свідомості? Чому люди моляться Ісусу або Аллаху, та не вшановують Міккі Мауса чи Зубну Фею? Як еволюція вплинула на людську свідомість і виникнення релігії? Чому ми схильні бачити обличчя серед хмар та як це пов’язано з поклоніння духам? А також запропоную декілька поглядів на одвічну тему: чи є релігія природною чи вона виникла внаслідок сукупності окремих подій?

Частина 2. Трохи когнітивного релігієзнавства. Теорії релігії

Частина 3. Трохи когнітивного релігієзнавства. Контрінтуїтивність

 

 

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.