Що важливіше в релігії: вірити чи практикувати?

14
351

Не існує правильної відповіді на питання у заголовку. Якби ми запитали про християнство чи буддизм, то знайти відповідь було б набагато легше. Власне, домінування віровчення над практикою чи практики над віровченням може бути основною для класифікації релігії.

Якщо вам спаде на думку вигадати власну релігію (наприклад, ви хочете стати лідером культу або пишете фантастичний роман із прибульцями, у яких є релігія), передусім доведеться звернути увагу на дві речі: віровчення і релігійні практики.

Віровчення може бути суворим і дуже чітким – в такому разі у ньому повинні бути розроблені питання: звідки взявся цей світ, ким він був сотворений і навіщо, хто сотворив людину і яка мета її життя, чи буде кінець світу і якщо так, то яким чином це буде відбуватися і т.д., і т.п. Відхилення від цього віровчення (наприклад, сумнів, що всесвіт був створений за певний проміжок часу) має спричиняти суворі покарання. Врешті-решт, такі відхилення можуть призвести до оформлення іншого віровчення, яке може відрізнятися лише якоюсь однією незначною (з точки зору сторонньої людини) деталлю, але аргументація на користь цього варіанту віровчення буде детально розроблена. В такому випадку постануть секти, які можуть розвинутися у впливові групи, а у далекій перспективі претендуватимуть на окремий конфесійний напрямок.

Однак, віровчення може не бути чітким і однозначним. Сотворення світу? А бог його знає, можливо всесвіт є результатом галюцинації Великої Укуреної Утки, а, можливо, він з’явився у результаті розщеплення Вічного Жолудя недалекоглядним Скратом? При цьому у вашій релігії можуть співіснувати обидві версії походження світу і ані вас, ані послідовників цієї релігії не має це жодним чином бентежити. Зрештою, Велика Укурена Утка та Скрат можуть бути аватарами один одного або ж якогось іншого персонажа…

Щодо релігійних практик, то з ними теж все неоднозначно. Вони можуть бути дуже розвиненими і мати найрізноманітніші форми, зокрема треба продумати специфічні обряди при народженні дитини, досягненні повноліття, укладання шлюбу та, звичайно, смерті. Варто подумати про колективні богослужіння та молебні, ритуальні танці, жертвоприношення, медитації, посвячення, омовіння, паломництва, поклоніння певним предметам, місцям чи зображенням, а також не забути про індивідуальні молитви. Натомість, у певних релігіях існують лише індивідуальні і колективні молитви, які читаються кілька разів на день та в особливих випадках, наприклад, на свята.

Чи можна стверджувати, що чим більше розвинута теологія (віровчення) тим менше розвинутий практичний аспект релігії? Думаю, що, як мінімум на прикладі християнства, ми можемо сказати «ні». У християнстві (особливо католицизмі та православ’ї) достатньо розвинена не лише теологія, а й прикладна сторона. Тим не менш, необхідно згадати, що наріжним каменем християнства є саме його віровчення. Натомість, для буддизму (знову ж таки, не дивлячись на достатньо розвинену «буддиську теологію») визначальними визнаємо практику.  – Якщо людина щонеділі ходить до православного храму, сповідується і причащається, читає усі приписані молитви, поститься і так далі, але при цьому не вірить, наприклад, у спокутування гріхів Ісусом Христом, то, згідно вчення православної церкви, така людина не спасеться. Натомість у буддистів усе навпаки, можна чудово знати Трипітаку чи нюанси  космології, але для того, щоб звільнитися, необхідно пройти Восьмеричним шляхом. Восьмеричний шлях, щоправда, починається із правильних поглядів на існування страждання у цьому світі та звільнення від нього («чотири шляхетні істини»), але наявність у вас лише цих поглядів не допоможе вам досягти нірвани.

Відтак, дві релігії – буддизм та християнство, – які, зазвичай, у вітчизняному релігієзнавстві розглядаються як світові релігії, при постановці питання про домінування віровчення чи релігійної практики знаходяться у різних групах релігій.

Зізнаюся, нарешті, що веду до так званої «структурної класифікації релігій». У теоретичному релігієзнавстві є окрема тема присвячена структурі релігії, яка відповідає на питання «з чого складається релігія?». Немає єдиного загальноприйнятого варіанту, але у вітчизняних підручниках найпоширенішою є пропозиція зводити релігію до релігійної свідомості, релігійної діяльності, релігійних відносин і релігійних організацій. Існують інші підходи: деякі релігієзнавці виділяють у структурі релігії релігійні погляди, релігійні почуття та культові дії, ще інші – віровчення, релігійні норми і цінності та культ.

У всіх існуючих варіантах обов’язково є два компоненти: віровчення (релігійна свідомість) та релігійні практики (культ). Невипадково саме у цьому питанні релігієзнавці таки дійшли консенсусу.

Врешті-решт, структурна класифікація релігії має лише один критерій, з якого ми і почали: надання домінуючого значення віровченню або практиці. Релігії, в яких визначальною є практика, дослідники назвали ортопраксичними (від «ортос» – правильний і «праксис» – практика), натомість релігії, де, навпаки, превалює віровчення, назвали ортодоксичними (від «докса» – думка, погляд).

Здається, що все просто, однак, завжди є якесь «але». Це «але» стосується вирішення питання які ж релігії все таки відносити до першої групи, а які – до другої. Вітчизняний теоретик релігієзнавства О.В. Сарапін пропонує розглядати магічні та язичницькі релігії, релігійні традиції Індії, Китаю та Японії, у т.ч. буддизм, а також персидські культи і вчення як ортопраксичні. Натомість до ортодоксичних релігій, він відносить зороастризм, маніхейство, єзидизм, іудаїзм, християнство та іслам. Крім того, дослідник пропонує виділяти в окрему групу архаїчні вірування, уявлення та культи, оскільки там важко виділити домінантний елемент – віровчення та практики поєднуються «хаотично». До цієї групи варто відносити анімізм, фетишизм, тотемізм, магію і т.д.

Однак, принаймні щодо двох релігій – іудаїзму та ісламу – існує альтернативна думка. Вона представлена у відомому двотомному виданні «Релігійні традиції світу» за редакцією Г. Байрона Ерхарта. Автор розділу про іудаїзм, Майкл Фішбейн, відзначає, що послідовники іудаїзму називаються не «вірянами», а «шомер міцвот», тобто «ті, хто дотримується заповідей». Автор розділу про іслам, Фредерік Денні, пише так: «Іудаїзм та іслам є ортопраксичними релігіями, оскільки кожна з них надає особливе значення закону і регулюванню суспільного життя, – іудеї згідно Торі, а мусульмани згідно Шаріату…».

Цікаво проілюструвати неоднозначність оцінок цих двох релігій – іудаїзму та ісламу – на основі розділів підручника «Релігієзнавство», де була представлена структурна класифікація релігій О.В. Сарапіним. Авторка розділу про іудаїзм А.М. Басаурі Зюзіна пише, що центральним для іудаїзму є концепція обов’язковості виконання заповідей. «Для іудеїв, – йдеться у підручнику, – більшою цінністю є дії людини, а не її вірування та переконання, адже судити людину будуть не за віру, а за вчинки». Тобто, на думку авторки, іудаїзм є ортопраксичною релігією. Натомість, автор розділу про іслам та науковий редактор підручника Д.В. Брильов відносить іслам до ортодоксичних релігій, «оскільки в ньому особливого значення надають правильним переконанням, тобто віровченню».

Не виносячи остаточний вердикт щодо іудаїзму та ісламу, пошлюся на моє улюблене джерело – Енциклопедію релігій. Джудіт Берлінг, авторка статті «Ортопраксія» («Orthopraxy»), постійно пише про чотири релігії: іудаїзм, індуїзм, конфуціанство та іслам, оскільки для них основоположними є письмові кодекси, що регулюють богослужіння та повсякденне життя вірян. Хоча вона і згадує про ортодоксичність, у її статті не йдеться про класифікацію. У статті «Класифікація релігій» (Classification of Religions), не дивлячись на достатньо широкий огляд різноманітних класифікацій, розділення релігій на ортопрактичні та ортодоксичні відсутнє.

Повернемося до нової релігії, яку ви збираєтесь очолити або ж описати у власному романі. Вирішить заздалегідь, що у ній буде головним – віровчення чи релігійна практика – бо, можливо, через декілька сотен років майбутні релігієзнавці будуть розгублені, оскільки не знатимуть куди саме віднести вашу релігію – до ортодоксичних чи ортопраксичних. Що ж стосується сучасних релігієзнавців, то здається, що порівняльні дослідження іудаїзму та ісламу можуть принести цікаві і несподівані результати!

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.