Як магазин взуття зробив соціологічне дослідження

25
94

Цей допис – не реклама. Авторка чи сайт не отримали жодного євро від виробника, проте отримали купу скарг від атеїстів щодо ворожого до них ставлення.

Знайти зручне взуття все легше й легше, а от знайти взуття, яке виражало б твої світоглядні позиції майже неможливо. Тому я завжди заздрю тим, чию позицію можуть виразити високі підбори та червона підошва, бо вони завжди знають, де знайти такі штуки.

Нещодавно я знайшла дещо винятково круте – Atheist shoes. Це взуття «для тих, хто живе на ногах, а не на колінах», як каже їхній слоган. Це маленька онлайн-крамничка, яка має резиденцію в Берліні, з невеличким асортиментом, але з представництвами у Стокгольмі, Сан-Франциско, Осло, Портленді, Сіетлі та Нью Йорку. Вони шиють мінімалістичні «на диво зручні» туфлі у стилі баухаус. Компанія розповідає на своєму сайті що таке атеїзм і які існують упередження щодо атеїстів, просто як РелЛаб, але тут взуття не продають.

Автори бренду сподіваються, що їхнє взуття допоможе зробити «камінг аут» іншим атеїстам. Або, можливо, для когось таке взуття стане приводом познайомитися з однодумцями та отримати підтримку від таких самих атеїстів як самі. Ну, і не в останню чергу – це такий дуже делікатний та елегантний спосіб поширювати благу вість про те, що Бога не існує: «ми вважаємо, що світ буде кращим місцем, якщо невіруючі люди будуть більш відкритими щодо своїх поглядів».

Але Atheist shoes не вважають себе виключно нішевою компанією для атеїстів. Вони закликають купувати їхнє взуття людей різних світоглядів. На сайті є сторінка, де їхнє взуття рекламує християнка, чомусь із пивом в руках. Компанія пише, що комфорт клієнтів для них важливіше, ніж їхні погляди на релігію. Також у них з’явились черевики з написом на підошві «Fuck cancer» і, здається, що далі буде тільки більше.

Також, як будь-які атеїсти, вони непокояться тим, що добрими вважаються лише віруючі люди. Тому 10% свого прибутку віддають на доброчинність, переважно на проекти, які спрямовані на виправлення того безладу, який спровокований релігією (наприклад проект «Лікарі без кордонів», які займаються наслідками каліцтв після жіночих обрізань, які досі мають місце в традиційних суспільствах).

Але я не для цього взялася писати цей пост. Хочеться розповісти майже детективну історію про те як одного разу ця компанія провела експеримент в дусі Стенлі Мілгрема. Якось декілька американських покупців попросили не загортати їхні покупки у коробки з фірмовим написом «ATHEIST», бо вважали, що таким чином зменшать ризик втрати посилки. Тоді компанія вирішила провести експеримент і відіслала в один день 178 пакунків із взуттям 49 адресатам. Тобто кожен покупець мав отримати дві посилки: одну з маркуванням «ATHEIST», іншу – без.

Оскільки взуття було відправлено в один день на одному пункті приймання посилок, то і прийти до свого власника теж мали в один день. Втім, середня затримка пакунків «ATHEIST» становила близько трьох днів. З 49 пар взуття з маркуванням загубилось 9, що в 10 разів більше, ніж у пакунків з нейтральною обгорткою (тільки одна пара з нейтральною обгорткою загубилася). У Мічигані маркована пара затрималася на 37 днів! Такі результати змусили компанію відмовитись від фірмового пакування товарів. Також команда атеїстів відзначила, що їхні клієнти з США не були здивовані. Але для атеїстів з Берліна це стало новиною, бо подібної упередженості компанія не зустрічала в Європі, скільки б не відправлялось атеїстичного взуття.

Опубліковані на сайті результати за три дні викликали такий резонанс, що сайт не міг впоратися з напливом читачів та коментаторів. До експерименту читачі висували багато претензій – про вибірку, про упередженість, про відсутність GPS на посилках і просто про те, що вони кляті атеїсти. Так само було багато підтримки, нових замовлень та прохань продавати обгортні матеріали. Але серед усіх цих повідомлень була також пропозиція від соціолога зробити публікацію у рецензованому виданні з приводу експерименту. Для цього потрібно було б удосконалити експеримент та провести його з залученням фінансування. Атеїсти сподівались отримати підтримку поштової служби США.

Пройшло вже п’ять років, а статті так і не вийшло. Всі знають як важко зробити статтю, що відповідала б вимогам європейських наукових видань. Так само можна зрозуміти, що не всім може бути цікавим займатись соціологією та шукати фінансування на пошиття тисяч пар взуття. Тим не менш, це був крутий проект, який ще раз показав рівень толерантності віруян до атеїстів

Якщо, шановні атеїсти, ви зараз мене читаєте через гугл-транслейт, знайте: це найкрутіший соціологічний проект, з усіх, що я знаю, а мій розмір 38.

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.