Як пов’язані інтелект та релігійність?

1
802

Питання про розумність людей, які сповідують або не сповідують релігію, є одним із важливих елементів полеміки між вірянами та атеїстами. Традиція відкидання існування Бога і трансцендентного зародилася та розвивалася як скептична та раціоналістична. Говорячи словами Вольтера, релігія виникла тоді, коли перший ошуканець зустрів першого дурня. Подібні ідеї сповідувало чимало представників Просвітництва, і пізніших противників релігії. У свою чергу, атеїзм теж може розумітися як наслідок розумової недолугості та неосвіченості. Один із засновників експериментальної науки, Ф. Бекон, писав навіть, що лише поверхова наука віддаляє людей від Бога, “глибини же філософії навертають людей до релігії”.

Існує, втім, суворіший за цитування авторитетів метод пізнання – емпірична наука. Останнім часом з’явилося кілька психологічних досліджень, які містять свідчення, отримані на репрезентативних вибірках, з надійними та валідними психодіагностичними методиками.

Варто зазначити, що як інтелект, так і релігійність є вельми складними та неоднозначними поняттями. У психології концепція інтелекту має на меті пояснити, чому деякі люди здатні краще за інших вирішувати пізнавальні завдання. Інтелект визначається як здатність до цілеспрямованої адаптивної поведінки, враховуючи здатність отримувати користь із досвіду, розв’язувати завдання та міркувати логічно. Нерідко інтелектом називають конгломерат розумовних здібностей, зосереджених навколо вирішення вербальних та аналітичних завдань (Matsumoto & Juang, 2013). Коефіцієнт інтелекту, який вимірюється відповідно до такого визначення, має середнє значення у 100 одиниць. За іншим визначенням, інтелект – це здатність адаптуватися до навколишнього середовища, міркувати та навчатися, а також розуміти себе та інших людей (Sternberg, 2012). Це визначення є культурно-специфічним: не скрізь для виживання потрібне аналітичне мислення, поза контекстом впливу Західної цивілізації можуть знадобитися зовсім інші здібності. Що стосується релігійності, вона зазвичай операціоналізується як позитивна відповідь на питання про ідентичність, тобто віднесення себе до релігійної традиції, віру в Бога (якщо досліджуються теїсти), частоту таких показників, як відвідування храму та молитви (див. напр. Argyle & Beit-Hallahmi, 2013).

Звернемося до конкретних досліджень та їх результатів. Психологи H. Nyborg & R. Lynn (2009), аналізують дані досліджень, починаючи з 20-х років минулого століття, і роблять висновки про:

  1. Негативний статистичний зв’язок (кореляцію) показників IQ та релігійною вірою.
  2. Нижчий відсоток вірян серед інтелектуальної еліти, аніж у загальній популяції.
  3. Зниження релігійної віри з віком у дітей та підлітків, по мірі зростання когнітивних здібностей.
  4. Зменшення кількості вірян протягом 20 століття і паралельний процес підвищення показників інтелекту у людей.

У власному дослідженні H. Nyborg та R. Lynn, проаналізувавши дані у вибірці 6825 американських підлітків, виявили, що інтелект атеїстів є в середньому на 6 пунктів вищий за інтелект людей з іншими поглядами на релігію. Також на вибірках зі 137 країн, в яких проживає 95% населення світу, було виявлено, що кореляція інтелекту та атеїзму має доволі велике значення: 0,6, і є статистично значущим (p > 0,001).

Дослідження H. Nyborg та R. Lynn піддавалося критиці, зокрема, за те, що вони просто констатували кореляцію, але не аналізували також відомості про економічну та політичну ситуацію в досліджуваних країнах. Бідні країни та спільноти, однак, є релігійнішими, оскільки релігія виконує в них низку функцій, які в розвинутих країнах покладаються на державу (як то соціальне та медичне страхування). Бідність також пов’язана з нижчим інтелектом, бо останній є наслідком поганого харчування та проблем з системою освіти.

У 2013 році Zuckerman et al. було здійснено маштабний мета-аналіз (статистичну процедуру, що об’єднує в собі дані великої кількості досліджень) 63 досліджень релігійності та IQ, виконаних з 1928 по 2012 рік. 53 дослідження показали негативну кореляцію інтелекту та релігійності, і лише 10 – позитивну. Автори мета-аналізу оцінили висновок про негативний статистичний зв’язок релігійності та інтелекту як надійний. Мета-аналіз виявив також статистично значущу негативну кореляцію, що мала значення від -0,2 до -0,25, і зростала з дорослішанням. Кореляція стосувалася в першу чергу релігійних вірувань: релігійна поведінка також негативно корелювала з IQ, але дещо меншою мірою.  

У статті Zuckerman et al. наводяться міркування про деякі ймовірні причини виявленої статистичної закономірності. Зокрема, невіруючі є зазвичай аналітичнішими, спираються на емпіричні дані та менше за вірян довіряють інтуїції. З іншого боку, саме схильність до інтуїтивного стилю мислення нерідко має наслідком релігійну віру; при цьому ця схильність частіше проявляється у людей з дещо нижчим інтелектом.

Інше ймовірне пояснення – розумніші люди є менш конформними, а більшість спільнот є релігійними. Через своє небажання бути схожими на інших та схильність до розмірковувань такі люди більше схильні до невіри, аніж до віри.

Також Zuckerman et al. припускають, що релігійність та інтелект можуть бути функціонально еквівалентними в тому сенсі, що як релігія, так і науковий світогляд, дають людям уявлення про світ та смисл життя. Як високий інтелект, так і релігійність, дозволяють людям контролювати себе та бути впевненими у своїх уявленнях. На думку авторів, важко всидіти на цих двох стільцях, треба обирати один із них.

одна з гіпотез передбачає, що в атеїстичному суспільстві розумніші люди будуть мати тенденцію не до атеїзму, а до релігійної віри, бо “новою” там буде віра, а не атеїзм

Kanazawa (2010) пропонує гіпотезу, відповідно до якої розумніші індивіди більш відкриті до нового досвіду, як то атеїзм, лібералізм або, у чоловіків, моногамія. Це схоже на припущення про меншу конформність осіб з вищим інтелектом. З цього слідує інша гіпотеза, яку треба емпірично перевірити в подальшому, і яка передбачає, що в атеїстичному суспільстві розумніші люди будуть мати тенденцію не до атеїзму, а до релігійної віри, бо “новою” там буде віра, а не атеїзм.

Отже, важко сказати з достатнім рівнем достовірності про те, що таке інтелект. Якщо інтелект – це аналітичні здібності, що уможливлюють вирішення пізнавальних задач, то він, судячи з наявних даних, загалом обумовлений генетично. Втім, він може варіюватися у залежності від впливів середовища. Дитячий інтелект дозволяє передбачити інтелект цієї ж людини в дорослому віці, але людина може змінити свої релігійні погляди, які значно менше детерміновані. Видається малоймовірним, що людина, яка стає віруючою, втратить декілька балів у тесті IQ, або навпаки – агностицизм або атеїзм дозволять додати декілька балів. Але активні освітні та загалом інтелектуальні зусилля дозволяють людям проявити максимальну міць власного інтелекту, незалежно від віри або невіри.

Інший розповсюджений погляд на інтелект передбачає, що це – розумові здібності людини, що підвищують її адаптивність та успіх у суспільстві. В такому разі визначити універсальний зв’язок релігійності та інтелекту неможливо. У деяких релігійних країнах і спільнотах, бажано, або й обов’язково бути віруючим. Із суто прагматичних міркувань виявляти невіру у Саудівській Аравії або навіть невеликому містечку на півдні США небажано. В інших місцях релігійність є справою особистою і мало може сказати про адаптивність людини. Ліберальна нейтральність дозволяє вільно обирати власний світогляд, а толерантність забезпечує для цього комфортні, або, принаймні, не загрозливі умови. Іноді ж людина більше виграє, якщо буде невіруючою – наприклад, у Китаї, де до релігійності ставляться підозріло і намагаються контролювати світогляд громадян. Побожний претендент на чиновницьку посаду в КНР має нижчі шанси обійняти її.

Втім, постає риторичне питання. Чи є вибір у царині релігії, який керується міркуваннями бути серед розумних та успішних людей, щирим?

 

Джерела

Argyle, M., & Beit-Hallahmi, B. (2013). The Social Psychology of Religion (Psychology Revivals). Routledge.

Kanazawa, S. (2010). Why liberals and atheists are more intelligent. Social Psychology Quarterly, 73(1), 33-57.

Lewis, G. J., Ritchie, S. J., & Bates, T. C. (2011). The relationship between intelligence and multiple domains of religious belief: Evidence from a large adult US sample. Intelligence, 39(6), 468-472.

Lynn, R., Harvey, J., & Nyborg, H. (2009). Average intelligence predicts atheism rates across 137 nations. Intelligence, 37(1), 11-15.

Matsumoto D. & Juang L. Culture and Psychology. 5th edition. Cengage Learning, 2013.

Sternberg R. Intelligence in Its Cultural Context // Advances in Culture and Psychology, vol. 2. Ed. by M. Gelfand et al. Oxford University Press, 2012.

Zuckerman, M., Silberman, J., & Hall, J. A. (2013). The relation between intelligence and religiosity: A meta-analysis and some proposed explanations. Personality and Social Psychology Review,17(4), 325-354.

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.

  • Мы вряд ли сможем построить точную теорию интеллектуально-религиозной ситуации в ближайшие 10-20 лет. И для того, чтобы сделать это, нам нужен хороший метод, хорошее понимание феноменов интеллекта и религии. Как и интеллект, так и этику нельзя сводить ни феноменам культуры (воли, мышления), ни, тем более, феноменам социума или организма. Тесты IQ – плохой показатель интеллектуального развития. Лучший показатель, имхо, это способность осознанно прекратить мыслить, способность проделать “практику безмыслия”. Тут тоже есть свои ньюансы, но человек с просветленным интеллектом проделает это без труда. Помимо этого, говоря об “атеистах”, важно различать филистеров и полноценных личностей. Если личность – это более высокая ступень этического развития, чем догматик, то филистер – это более низкая ступень этического развития, чем догматик. И, честно говоря, мне сложно представить тест, который бы хоть как-то решал проблему лицемерия. Обычно злые люди выдают себя за добрых, но возможно всё. И куда относить невротично-добрых людей? Можно ли приравнивать укорененного в добре человека, и человека, который легко ломается? В общем, я уверен в том, что даже методология исследования этого вопроса сегодня ещё НЕ сформирована. Сегодня я действую, исходя из предпосылки, что по-настоящему добрых людей мало, добрый один из тысячи, а добрых и разумных людей вовсе единицы. Разумных и злых людей гораздо больше. Но они иногда становятся добрыми, поэтому просвещение – это благо. В общем, тема очень трудоёмкая.