Якщо релігія – побічний ефект сексу, чи значить це, що Бога не існує?

Фото скульптурної групи Лоренцо Берніні XVII ст. «Екстаз Святої Терези» у церкві Санта Марія делла Вітторія в Римі. Джерело: Wikimedia Commons

Блогери Scientific American Карен Шрок і Дж.Хорган звернули увагу на те, що люди з синдромом Аспергера, який вважається легкою формою аутизму, не схильні приписувати події свого життя «вищій або надприродній силі». І навпаки – прагнення нібито здорових людей бачити «волю чи мету» у випадкових подіях може походити від гіперактивного модулю «теорії свідомості» (Theory of Mind, ToM) — вродженої здатності сприймати відчуття, емоції та наміри інших. Віра – патологія, так само, як і її відсутність. По суті, ми всі божевільні. Хто б сперечався?

Поєднання релігії з ТоМ виглядає дуже правдоподібним. Антрополог Стюарт Ґатрі викладає схожу гіпотезу у книзі «Обличчя в хмарах: нова теорія релігії» (1995), де пояснює феномен релігії антропоморфізмом – «наданням людських рис неатропоморфним об’єктам чи подіям». Ґатрі стверджує, що наш антропоморфізм є вродженою адаптивною рисою, яка збільшувала шанси наших предків на виживання. «Всупереч хронічній невизначеності щодо природи світу, здогад про те, що якийсь об’єкт або подія схожі на людину або спричинені людиною, є гарною ставкою», – пояснює вчений.

Якби неандерталець переплутав дерево, яке скрипить біля його печери, із нападником, це, на думку Ґатрі, не мало би жодних шкідливих наслідків, крім хвилинної паніки. Якби неандерталець натомість переплутав нападника зі скрипливим деревом, наслідки могли б бути жахливими. Оскільки природний відбір підтримав наші схильності до антропоморфізації, — вони поширилися на сприйняття всієї природи, і ми переконали себе в тому, що «весь світ нашого досвіду – просто шоу, поставлене якимось майстерним драматургом» – тобто Богом.

Ще одну цікаву теорію релігії – чи, точніше, релігійного або містичного досвіду – запропонував невропатолог Ендрю Ньюберґ. Використовуючи однофотонну емісійну комп’ютерну томографію, Ньюберґ сканував мізки католицьких монахинь під час молитви та ченців-буддистів під час медитації. Він виявив частковий збіг між їхньою нервовою активністю та активністю сексуально збуджених суб’єктів (їхні мізки сканували в інших дослідженнях). Ньюберґ вважає, що в цій кореляції є сенс. Секс включає в себе ритмічну діяльність, так само як релігійні практики на зразок молитовного співу, танцю та повторення мантри. І, так само як оргазми, релігійний досвід дає відчуття блаженства, виходу за межі самого себе та єдності; можливо, тому декотрі містики описують свої вознесіння романтичною чи навіть еротичною мовою.

Розгляньмо опис монахинею XVI століття Святою Терезою Авільською її видіння Христа: «Я побачила в його руці довгий золотий спис, і на кінці його леза, здавалося, був маленький вогник. Він виникав переді мною і часом простомлював списом моє серце, проникаючи до самих моїх нутрощів; коли ж він виймав його, він виймав і їх також, лишаючи мене всю в полум’ї і великій Господній любові».

Теорії Ґатрі та Ньюберґа натякають на те, що релігія походить від того, що біологи Стівен Джей Ґоулд та Річард Левонтін називають «пазухою склепіння». «Пазуха склепіння» – це архітектурний термін на позначення простору між аркою та структурою, яка її оточує. Вона не виконує, принаймні спочатку, ніякої функції; вона є просто побічним продуктом арки. Ґоулд та Левонтін запозичили цей термін для позначення випадкових побічних продуктів еволюції. Можливо, релігія – це «пазуха склепіння», яка додається як “товар-в-подарунок” до адаптаційних механізмів типу оргазму або ТоМ, які служать очевидним біологічним цілям.

Врешті, якщо певна особливість має таке “побічне” походження – це не означає, що вона ніколи не набуде цінності. Як зазначав Вільям Джеймс у «Різноманітті релігійного досвіду», біологічні джерела релігійних вірувань не стосуються їхньої правдивості, цінності чи її відсутності, тому що всі наші відчуття, думки та вірування – включаючи переконання в тому, що релігія є нісенітницею – грунтуються в біології. У доповіді, опублікованій 1997 року в The Journal of Neuropsychiatry & Clinical Neurosciences висловлено припущення, що частина релігійних кумирів – Свята Тереза, Святий Павло, Жанна д’Арк і пророк Мохаммед – можливо, страждали на епілепсію чи інші хвороби мозку. Але цей діагноз не знецінює откровення вірян, так само як хвороба Ван Гога або такого вченого, як Джон Неш (геніального математика, чия біографія описана в книзі Сильвії Назар «Прекрасний розум»), не применшують їхніх досягнень. В.Джеймс наполягав на тому, що релігійні видіння варто оцінювати тільки за плодами, а не за корінням.

І, звісно, якщо «пазуха склепіння» визначається як щось безцільне, тоді безцільним треба визнати все, включаючи людство, життя і цілий Всесвіт.

 

 

 

 

 

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.