Забугорні релігієзнавчі конференції: кілька спостережень та порад

0
134
Ви вже готові до міжнародних релігієзнавчих конференцій?

Маючи деякий досвід участі у зарубіжних релігієзнавчих конференціях, мені хочеться поділитися своїми спостереженнями та порадами. Цей текст передусім адресую молодим релігієзнавцям, які ще не виїжджали до Європи на релігієзнавчі конференції. Впевнений, що колеги, які мають подібний досвід, підтвердять мої міркування.

Доповіді

Зарубіжні конференції оголошують про прийняття заявок за рік, а дедлайн подачі заявок встановлений десь за 3-5 місяців до початку конференції. Такі терміни дають можливість потенційним учасникам конференції заздалегідь продумати яку саме доповідь подавати на конференцію і чи слід це взагалі робити. На таких конференціях, у принципі, представляють результати (хоча б проміжні) свого дослідження. Відтак загальним трендом (хоча це не є вимогою) є представлення на початку доповіді методології свого дослідження. Під методологією, передусім, розуміються методи дослідження, а не теоретичні основи (теорію також можна подавати, але не треба нудотно заглиблюватися у деталі). Тобто абсолютно нормально говорити про кількість (назв або екземплярів) газет, із якими ти ознайомився/лася, про період, який ти вивчаєш, про кількість інтерв’ю, що ти взяв/ла тощо. Нехарактерними є доповіді (хоча вони і зустрічаються) про розвиток релігійної ситуації, базуючись виключно на інформації з медіа. Цьогорічні доповіді на конференції ISORECEA про позиції релігійних організацій Угорщини на проблему біженців, поєднували аналіз медійної інформації (і це було не просто виділення основних характеристик навмання, але контент-аналіз та дискурс-аналіз) із власними інтервю з релігійними лідерами.

Порада: подавайте заявки та робіть доповіді за власними дослідженнями. Навіть якщо у тебе немає дослідження, але ти хочеш потрапити на круту релігієзнавчу конференцію – зроби дослідження.  У заявці можна подати лише твої наміри та гіпотези, але одразу після подачі заявки починай проводити дослідження. За кілька місяців можна, наприклад, зробити кілька десятків інтерв’ю або ж прогортати сотні архівних справ.

Презентації

На закордонних конференціях наявність можливостей для демонстрації презентації є абсолютно банальною справою. Презентації супроводжують більшість доповідей. Деякі дослідники супроводжують свій виступ текстом цього ж виступу, демонструючи його прямо з MS Word. У випадку, коли доповідач зачитує свою доповідь, а також коли його вимова англійської все ж таки більше схожа на власну національну мову (італійську, німецьку чи польську), а не на британську чи американську англійську, це (демонстрація тексту виступу) суттєво допомагає слухачам зрозуміти зміст виступу.

Усі презентації роблять у MS Power Point. Якщо у тебе є бажання зробити її у іншій програмі, то бажано спитати організаторів чи можуть вони забезпечити її показ.

У презентаціях окрім власне плану та тез виступу, цитат, графіків та схем представляють ще й фотографії та ілюстрації, що візуалізують зміст доповіді. Зазвичай такі ілюстрації безпосередньо пов’язані зі змістом доповіді, тобто є скоріше власними фотографіями доповідачів, аніж випадковими гіфками чи картинками, що пропонує гугл-пошук.

Порада: презентацію треба обов՚язково робити, адже вона допоможе учасникам конференції краще зрозуміти твою доповідь. Надавай перевагу власному тексту над випадковими ілюстраціями. Раджу також ознайомитися із основними правилами створення презентації.

Дрес-код

Насправді якогось чіткого дрес-коду на зарубіжних конференціях не існує. Зазвичай організатори та представники організацій (університетів, асоціацій), що мають безпосереднє відношення до заходу, виглядають більш-менш офіційно. Проте, це не означає, що вони одягнені у суворі костюми із краваткою у бізнес стилі. У даному випадку йдеться передусім про сорочку та піджак – усе інше опціонально. Дуже мало жінок одягають ділові сукні, такий дрес-код переважає серед представниць Північної Європи. Проблемою для науковиць можуть видатися конференції в літній період, коли жінки зазвичай одягають досить відкритий одяг. Але, як показує практика, сарафани та відкриті майки зустрічаються повсюдно. Учасники конференцій одягнені переважно у повсякденний одяг, невідємною частиною якого є джинси. Серед взуття також фігурують кросівки, кеди (особливо серед молоді) та навіть зустрічаються сандалі із шкарпетками. Не дуже поширеними, але цілком припустимими є шорти. На цьогорічній конференції ISORECEA, у Сегеді (Угорщина), один з модераторів панелі був у шортах. Це був професор університету, доктор наук та президент однієї з національних європейських асоціацій релігієзнавства. Нова президентка ISORECEA ходила усі три дні у  кедах, а ще один представник з Євросоюзу весь цей час проходив у тільняшці.

Порада: треба вбиратися лише у зручний та універсальний одяг, в якому можна буде і доповідь зробити, і у паб піти (див. нижче).

Їдло, питво та комунікація

якось так воно все й відбувається….

Фуршети, кава-брейки та перерви на обід існують не стільки для того, щоб не померти з голоду, скільки для налагодження, відновлення та продовження академічних зв՚язків. Якщо ти когось бачив або про нього чув раніше – підійди до цієї людини та познайомся. Якщо нема таких людей, то можеш задати запитання за темою виступу у людини, що тільки-но робила доповідь. Коротше кажучи, їхати на конференцію треба для налагодження комунікації. Власне у цьому й сенс. Комунікація між дослідниками відбувається не лише на секціях, але й у кулуарах. Кулуарне спілкування насправді може бути набагато важливішим за «запитання і відповіді за темою доповіді» на секції, адже саме там ти можеш розказати про себе, про свої бажання та надії. Саме на кава-брейку тебе особисто можуть запросити на іншу конференцію або запропонувати подати статтю до збірки чи журналу.

Пиття вина та пива з колегами – це невід՚ємна частина конференції. Воно стало настільки само-собою-зрозумілим елементом академічного спілкування, що про нього відкрито говорять на початку конференцій чи наприкінці кожного конференційного дня. За келихом пива чи бокалом вина професійні контакти переростають у дружні відносини, а релігієзнавче товариство поступово перетвориться для тебе на академічну тусовку.

Порада: на перервах між панелями та секціями спілкуйся з колегами. Після конференційного дня настає час для розпиття алкогольних напоїв і спілкування. Навіть якщо ти не вживаєш алкоголь, можна приєднатися до компанії релігієзнавців та пити каву чи чай. Релігієзнавці – не алкоголіки і не будуть змушувати тебе пити разом з ними.

***

Звісно, що у цьому нарисі відображена лише частина того, що відбувається на релігієзнавчих конференціях. Найважливішою умовою є знання англійської мови – і чим краще ти, друже, будеш її знати, тим більше зможеш отримати від цих конференцій як в інтелектуальному, так і в утилітарному розуміннях. Аби краще зрозуміти кухню європейського та світового релігієзнавства, необхідно хоча б один раз поїхати на такий захід. Але попереджаю, що потім захочеться ще і ще і ти вже не зможеш зупинитися, бо кожна така конференція надихає на нові ідеї та дослідження.

If you found an error, highlight it and press Shift + Enter or click here to inform us.